Приповісті 31
1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
Words of Lemuel a king, a declaration that his mother taught him:
2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
'What, my son? and what, son of my womb? And what, son of my vows?
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
Give not to women thy strength, And thy ways to wiping away of kings.
4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
Not for kings, O Lemuel, Not for kings, to drink wine, And for princes a desire of strong drink.
5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
Lest he drink, and forget the decree, And change the judgment of any of the sons of affliction.
6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
Give strong drink to the perishing, And wine to the bitter in soul,
7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
He drinketh, and forgetteth his poverty, And his misery he remembereth not again.
8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
Open thy mouth for the dumb, For the right of all sons of change.
9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
Open thy mouth, judge righteously, Both the cause of the poor and needy!'
10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
A woman of worth who doth find? Yea, far above rubies [is] her price.
11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
The heart of her husband hath trusted in her, And spoil he lacketh not.
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
She hath done him good, and not evil, All days of her life.
13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
She hath sought wool and flax, And with delight she worketh [with] her hands.
14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
She hath been as ships of the merchant, From afar she bringeth in her bread.
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
Yea, she riseth while yet night, And giveth food to her household, And a portion to her damsels.
16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
She hath considered a field, and taketh it, From the fruit of her hands she hath planted a vineyard.
17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
She hath girded with might her loins, And doth strengthen her arms.
18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
She hath perceived when her merchandise [is] good, Her lamp is not extinguished in the night.
19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
Her hands she hath sent forth on a spindle, And her hands have held a distaff.
20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
Her hand she hath spread forth to the poor, Yea, her hands she sent forth to the needy.
21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
She is not afraid of her household from snow, For all her household are clothed [with] scarlet.
22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
Ornamental coverings she hath made for herself, Silk and purple [are] her clothing.
23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
Known in the gates is her husband, In his sitting with elders of the land.
24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
Linen garments she hath made, and selleth, And a girdle she hath given to the merchant.
25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
Strength and honour [are] her clothing, And she rejoiceth at a latter day.
26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
Her mouth she hath opened in wisdom, And the law of kindness [is] on her tongue.
27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
She [is] watching the ways of her household, And bread of sloth she eateth not.
28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
Her sons have risen up, and pronounce her happy, Her husband, and he praiseth her,
29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
'Many [are] the daughters who have done worthily, Thou hast gone up above them all.'
30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
The grace [is] false, and the beauty [is] vain, A woman fearing Jehovah, she may boast herself.
31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
Give ye to her of the fruit of her hands, And her works do praise her in the gates!
