Приповісті 31
1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
THE WORDS OF KING LEMUEL: The prophecie which his mother taught him.
2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
What my sonne! and what ye sonne of my wombe! and what, O sonne of my desires!
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
Giue not thy strength vnto women, nor thy wayes, which is to destroy Kings.
4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
It is not for Kings, O Lemuel, it is not for Kings to drink wine nor for princes strog drinke,
5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
Lest he drinke and forget the decree, and change the iudgement of all the children of affliction.
6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
Giue ye strong drinke vnto him that is readie to perish, and wine vnto them that haue griefe of heart.
7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
Let him drinke, that he may forget his pouertie, and remember his miserie no more.
8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
Open thy mouth for the domme in the cause of all the children of destruction.
9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
Open thy mouth: iudge righteously, and iudge the afflicted, and the poore.
10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
Who shall finde a vertuous woman? for her price is farre aboue the pearles.
11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
The heart of her husband trusteth in her, and he shall haue no neede of spoyle.
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
She will doe him good, and not euill all the dayes of her life.
13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
She seeketh wooll and flaxe, and laboureth cheerefully with her handes.
14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
She is like the shippes of marchants: shee bringeth her foode from afarre.
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
And she riseth, whiles it is yet night: and giueth the portion to her houshold, and the ordinarie to her maides.
16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
She considereth a field, and getteth it: and with the fruite of her handes she planteth a vineyarde.
17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
She girdeth her loynes with strength, and strengtheneth her armes.
18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
She feeleth that her marchandise is good: her candle is not put out by night.
19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
She putteth her handes to the wherue, and her handes handle the spindle.
20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
She stretcheth out her hand to the poore, and putteth foorth her hands to the needie.
21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
She feareth not the snowe for her familie: for all her familie is clothed with skarlet.
22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
She maketh her selfe carpets: fine linen and purple is her garment.
23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
Her husband is knowen in the gates, when he sitteth with the Elders of the land.
24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
She maketh sheetes, and selleth them, and giueth girdels vnto the marchant.
25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
Strength and honour is her clothing, and in the latter day she shall reioyce.
26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
She openeth her mouth with wisdome, and the lawe of grace is in her tongue.
27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
She ouerseeth the wayes of her housholde, and eateth not the bread of ydlenes.
28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
Her children rise vp, and call her blessed: her husband also shall prayse her, saying,
29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
Many daughters haue done vertuously: but thou surmountest them all.
30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
Fauour is deceitfull, and beautie is vanitie: but a woman that feareth the Lord, she shall be praysed.
31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
Giue her of the fruite of her hands, and let her owne workes prayse her in the gates.
