Приповісті 31
1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
The words of king Lamuel. The vision wherewith his mother instructed him.
2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
What, O my beloved, what, O the beloved of my womb, what, O the beloved of my vows?
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
Give not thy substance to women, and thy riches to destroy kings.
4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
Give not to kings, O Lamuel, give not wine to kings: because there is no secret where drunkenness reigneth:
5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
And lest they drink and forget judgments, and pervert the cause of the children of the poor.
6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
Give strong drink to them that are sad: and wine to them that are grieved in mind:
7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
Let them drink, and forget their want, and remember their sorrow no more.
8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
Open thy mouth for the dumb, and for the causes of all the children that pass.
9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
Open thy mouth, decree that which is just, and do justice to the needy and poor.
10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
Who shall find a valiant woman? far and from the uttermost coasts is the price of her.
11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
The heart of her husband trusteth in her, and he shall have no need of spoils.
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
She will render him good, and not evil, all the days of her life.
13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
She hath sought wool and flax, and hath wrought by the counsel of her hands.
14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
She is like the merchant’s ship, she bringeth her bread from afar.
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
And she hath risen in the night, and given a prey to her household, and victuals to her maidens.
16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
She hath considered a field, and bought it: with the fruit of her hands she hath planted a vineyard.
17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
She hath girded her loins with strength, and hath strengthened her arm.
18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
She hath tasted and seen that her traffic is good: her lamp shall not be put out in the night.
19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
She hath put out her hand to strong things, and her fingers have taken hold of the spindle.
20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
She hath opened her hand to the needy, and stretched out her hands to the poor.
21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
She shall not fear for her house in the cold of snow: for all her domestics are clothed with double garments.
22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
She hath made for herself clothing of tapestry: fine linen, and purple is her covering.
23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
Her husband is honourable in the gates, when he sitteth among the senators of the land.
24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
She made fine linen, and sold it, and delivered a girdle to the Chanaanite.
25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
Strength and beauty are her clothing, and she shall laugh in the latter day.
26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
She hath opened her mouth to wisdom, and the law of clemency is on her tongue.
27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
She hath looked well to the paths of her house, and hath not eaten her bread idle.
28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
Her children rose up, and called her blessed: her husband, and he praised her.
29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
Many daughters have gathered together riches: thou hast surpassed them all.
30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
Favour is deceitful, and beauty is vain: the woman that feareth the Lord, she shall be praised.
31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
Give her of the fruit of her hands: and let her works praise her in the gates.
