Приповісті 31
1 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
Kong Lemuel af Massas Ord; som hans Moder tugtede ham med.
2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
Hvad, Lemuel, min Søn, min førstefødte, hvad skal jeg sige dig, hvad, mit Moderlivs Søn, hvad, mine Løfters Søn?
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
Giv ikke din Kraft til Kvinder, din Kærlighed til dem, der ødelægger Konger.
4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
Det klæder ej Konger, Lemuel, det klæder ej Konger at drikke Vin eller Fyrster at kræve stærke Drikke,
5 щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
at de ikke skal drikke og glemme Vedtægt og bøje Retten for alle arme.
6 Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
Giv den segnende stærke Drikke, og giv den mismodige Vin;
7 він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
lad ham drikke og glemme sin Fattigdom, ej mer ihukomme sin Møje.
8 Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
Luk Munden op for den stumme, for alle lidendes Sag;
9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
luk Munden op og døm retfærdigt, skaf den arme og fattige Ret!
10 Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
Hvo finder en duelig Hustru? Hendes Værd står langt over Perlers.
11 довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
Hendes Husbonds Hjerte stoler på hende, på Vinding skorter det ikke.
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
Hun gør ham godt og intet ondt alle sine Levedage.
13 Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
Hun sørger for Uld og Hør, hun bruger sine Hænder med Lyst.
14 Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
Hun er som en Købmands Skibe, sin Føde henter hun langvejs fra.
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
Endnu før Dag står hun op og giver Huset Mad, sine Piger deres tilmålte Del.
16 Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
Hun tænker på en Mark og får den, hun planter en Vingård, for hvad hun har tjent.
17 Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
Hun bælter sin Hofte med Kraft, lægger Styrke i sine Arme.
18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
Hun skønner, hendes Husholdning lykkes, hendes Lampe går ikke ud om Natten.
19 Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
Hun rækker sine Hænder mod Rokken, Fingrene tager om Tenen.
20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
Hun rækker sin Hånd til den arme, rækker Armene ud til den fattige.
21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
Af Sne har hun intet at frygte for sit Hus, thi hele hendes Hus er klædt i Skarlagen.
22 Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
Tæpper laver hun sig, hun er klædt i Byssus og Purpur.
23 Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
Hendes Husbond er kendt i Portene, når han sidder blandt Landets Ældste.
24 Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
Hun væver Linned til Salg og sælger Bælter til Kræmmeren.
25 Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
Klædt i Styrke og Hæder går hun Morgendagen i Møde med Smil.
26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
Hun åbner Munden med Visdom, med mild Vejledning på Tungen.
27 Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
Hun våger over Husets Gænge og spiser ej Ladheds Brød.
28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
Hendes Sønner står frem og giver hende Pris, hendes Husbond synger hendes Lov:
29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
"Mange duelige Kvinder findes, men du står over dem alle!"
30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
Ynde er Svig og Skønhed Skin; en Kvinde, som frygter HERREN, skal roses.
31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
Lad hende få sine Hænders Frugt, hendes Gerninger synger hendes Lov i Portene.
