Приповісті 20
1 Вино — то насмі́шник, напій п'янки́й — галасу́н, і кожен, хто блу́дить у ньому, немудрий.
Невинно вино, укоризненно же пиянство, и всяк пребываяй в нем не будет премудр.
2 Страх царя — як рик лева; хто до гніву дово́дить його́, — проти свого життя прогрішає.
Не разнствует прещение царево от ярости львовы: раздражаяй же его и примешаяйся ему согрешает в свою душу.
3 Слава люди́ні, що гнів покидає, а кожен глупа́к вибуха́є.
Слава мужу отвращатися от досаждения: всяк же безумен сими соплетается.
4 Лінивий не о́ре із о́сени, а захоче в жнива́ — і нічо́го нема.
Поносимь ленивый не усрамляется, такожде и заемляй пшеницу в жатву.
5 Рада в серці люди́ни — глибока вода, і розумна люди́на її повиче́рпує.
Вода глубока совет в сердцы мужа: муж же премудр изчерплет ю.
6 Багато людей себе звуть милосердними, та вірну люди́ну хто зна́йде?
Велика вещь человек, и драгая муж творяй милость: мужа же верна (велико) дело обрести.
7 У своїй непови́нності праведний ходить, — блаженні по ньому сини його!
Иже без порока живет в правде, блажены оставит дети своя.
8 Цар сидить на судде́вім престолі, всяке зло розганяє своїми очима.
Егда царь праведен на престоле сядет, не противится пред очима его ничтоже лукаво.
9 Хто скаже: „Очи́стив я серце своє, очистився я від свого гріха́?“
Кто похвалится чисто имети сердце? Или кто дерзнет рещи чиста себе быти от грехов?
10 Вага неоднакова, неоднакова міра, — обо́є вони — то оги́да для Господа.
Вес велик и мал, и мера сугуба, нечиста пред Господем обоя:
11 Навіть юна́к буде пі́знаний з чи́нів своїх, — чи чин його чистий й чи про́стий.
и творяй я в начинаниих своих запнется: юнота с преподобным, и правый путь его.
12 Ухо, що слухає, й око, що бачить, — Господь учинив їх обо́є.
Ухо слышит, и око видит: Господня дела обоя.
13 Не кохайся в спанні́, щоб не збідні́ти; розплю́щ свої очі — та хлібом наси́ться!
Не люби клеветати, да не вознесешися: отверзи очи твои и насыщайся хлеба.
14 „Зле, зле!“каже той, хто купує, а як пі́де собі, тоді хва́литься ку́пном.
Зло, зло, речет стяжаваяй, и отшед тогда похвалится.
15 Є золото й пе́рел багато, та розумні уста́ — найцінніший то по́суд.
Есть злато и множество камений драгих, сосуд честен устне разумны.
16 Візьми його о́діж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку візьми його за́став.
Возми ризу его, яко испоручник бысть чуждыя, и за чуждую возми залог от него.
17 Хліб з неправди солодкий люди́ні, та піско́м потім бу́дуть напо́внені у́ста її.
Сладок есть человеку хлеб лжи, но потом исполнятся уста его камения.
18 Тримаються за́міри радою, і війну прова́дь мудрими ра́дами.
Помышление в совете уготовится, в правлении же творит брань.
19 Виявляє обмо́вник таємне, а ти не втручайся до того, ле́гко хто розту́лює уста свої.
Открываяй тайну ходит лестию: и прельщающему устнами своими не примешайся.
20 Хто кляне свого батька та матір свою, — погасне світильник йому серед те́мряви!
Злословящему отца или матерь угаснет светилник, зеницы же очес его узрят тму.
21 Спа́док спо́чатку заскоро набу́тий, — не буде кінець його поблагосло́влений!
Часть поспешна в начале, в последних не благословится.
22 Не кажи: „Надолу́жу я зло!“— май надію на Господа, і Він допоможе тобі.
Не рцы: отмщу врагу: но потерпи Господа, да ти поможет.
23 Вага неоднакова — то оги́да для Господа, а ома́нливі ша́льки не добрі.
Мерзость Господеви сугубый вес, и мерило лживо не добро пред ним.
24 Від Господа — кроки люди́ни, а люди́на — як вона зрозуміє дорогу свою?
От Господа исправляются стопы мужу: смертный же како уразумеет пути своя?
25 Тене́та люди́ні казати „святе́“нерозважно, а зго́дом свої обітни́ці досліджувати.
Сеть мужеви скоро нечто от своих освящати: по обете бо раскаяние бывает.
26 Мудрий цар розпо́рошить безбожних, і зве́рне на них своє ко́ло для мук.
Веятель нечестивых есть царь мудр и наложит на ня коло.
27 Дух люди́ни — світильник Господній, що все ну́тро обшукує.
Свет Господень дыхание человеком, иже испытает тайная утробы.
28 Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю.
Милостыня и истина сохранение царю, и обыдут престол его в правде.
29 Окраса юна́цтва — їхня сила, а пишність стари́х — сивина́.
Лепота (есть) юным премудрость: слава же старым седины.
30 Синяки́ від побоїв — то масть лікува́льна на злого, та вдари нутру́ живота.
Раны и сокрушения сретают злых, язвы же в сокровищих чрева.
