Приповісті 19
1 Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
Better is the poor that walketh in his integrity, than one of perverse lips, who is a fool.
2 Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
Also in the want of knowledge in the soul there is nothing good; and he that hasteneth with his feet misseth the right path.
3 Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
The folly of a man perverteth his way, and against the Lord will his heart rage.
4 Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
Wealth bringeth many friends; but the poor becometh separated from his [only] friend.
5 Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
A false witness shall not remain unpunished, and he that uttereth lies shall not escape.
6 Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
Many will entreat the favor of the liberal man; and every one is the friend to him that bestoweth gifts.
7 Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
All the brothers of the poor hate him: how much more do his friends go far away from him! he pursueth [their] promises; but these are [all] that he hath.
8 Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
He that getteth intelligence loveth his own soul: he that guardeth understanding will find happiness.
9 Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
A false witness shall not remain unpunished, and he that uttereth lies shall perish.
10 Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
Delicacy is not seemly for a fool: much less for a servant to have rule over princes.
11 Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
It is intelligence in man to be slow in his anger, and it is his glory to pass over a transgression.
12 Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
Like the roaring of a young lion is the wrath of a king: as dew upon the herbs is his favor.
13 Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
A calamity unto his father is a foolish son; and a continual dropping are the quarrels of a wife.
14 Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
House and wealth are an inheritance from fathers; but from the Lord [cometh] an intelligent wife.
15 Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
Slothfulness casteth [man] into a deep sleep; and an indolent soul will suffer hunger.
16 Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
He that observeth the commandment guardeth his own soul: but he that disregardeth [directing] his ways [aright] shall die.
17 Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
He lendeth unto the Lord that is liberal to the poor, and his good deed will he repay unto him.
18 Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
Chastise thy son, for there is hope; and let not thy soul spare [him] for his crying.
19 Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
A man of great fury must suffer punishment; for if thou deliver him, thou must still do it again.
20 Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
Hear counsel, and accept correction, in order that thou mayest be wise in thy latter end.
21 У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
There are many thoughts in a man's heart; but the counsel of the Lord alone will stand firm.
22 Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
The longing of a man is [to exercise] his kindness; and a poor man is better than a liar.
23 Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
The fear of the Lord leadeth unto life: and he [that hath it] shall abide satisfied; he shall not be visited with evil.
24 У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
When a slothful man hath hidden his hand in the dish, then will he not even bring it back to his mouth.
25 Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
Smite a scorner, and the simple will become prudent; and if one that hath understanding be admonished, he will understand knowledge.
26 Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
He that plundereth his father, and chaseth away his mother, is a son that bringeth shame and dishonor.
27 перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
Cease, my son, to hear the instruction that causeth [thee] to err from the sayings of knowledge.
28 Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
An ungodly witness scorneth at justice, and the mouth of the wicked swalloweth mischief.
29 На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
Punishments are prepared for scorners, and stripes for the back of fools.
