Приповісті 16
1 Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
2 Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
All the works of the humble [man] are manifest with God; but the ungodly shall perish in an evil day.
3 Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
4 Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
5 Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
Every one that is proud in heart is unclean before God, and he that unjustly strikes hands with hand shall not be held guiltless. The beginning of a good way is to do justly; and it is more acceptable with God than to offer sacrifices. He that seeks the Lord shall find knowledge with righteousness: and they that rightly seek him shall find peace. All of the works of the Lord [are done] with righteousness; and the ungodly [man] is kept for the evil day.
6 Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
7 Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
9 Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
10 Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
[There is] an oracle upon the lips of a king; and his mouth shall not err in judgment.
11 Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
The poise of the balance is righteousness with the Lord; and his works are righteous measures.
12 Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
An evil-doer is an abomination to a king; for the throne of rule is established by righteousness.
13 Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
Righteous lips are acceptable to a king; and he loves right words.
14 Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
The anger of a king is a messenger of death; but a wise man will pacify him.
15 У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
The son of a king is in the light of life; and they that are in favor with him are as a cloud of latter rain.
16 Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
The brood of wisdom is more to be chosen than gold, and the brood of prudence more to be chosen than silver.
17 Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
The paths of life turn aside from evil; and the ways of righteousness are length of life. He that receives instruction shall be in prosperity; and he that regards reproofs shall be made wise. He that keeps his ways, preserves his own soul; and he that loves his life will spare his mouth.
18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
Pride goes before destruction, and folly before a fall.
19 Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
Better is a meek-spirited [man] with lowliness, than one who divides spoils with the proud.
20 Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
[He who is] skillful in business finds good: but he that trusts in God is most blessed.
21 Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
[Men] call the wise and understanding evil: but they that are pleasing in speech shall hear more.
22 Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
Understanding is a fountain of life to its possessors; but the instruction of fools is evil.
23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
The heart of the wise will discern the [things which proceed] from his own mouth; and on his lips he will wear knowledge.
24 Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
Good words are honeycombs, and the sweetness thereof is a healing of the soul.
25 Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
There are ways that seem to be right to a man, but the end of them looks to the depth of hell. (questioned)
26 Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
A man who labors, labors for himself, and drives from [him] his own ruin.
27 Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
But the perverse bears destruction upon his own mouth: a foolish man digs up evil for himself, and treasures fire on his own lips.
28 Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
A perverse man spreads mischief, and will kindle a torch of deceit with mischiefs; and he separates friends.
29 Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
A transgressor tries [to ensnare] friends, and leads them in ways [that are] not good.
30 Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
And the man that fixes his eyes devises perverse things, and marks out with his lips all evil: he is a furnace of wickedness.
31 Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
Old age is a crown of honor, but it is found in the ways of righteousness.
32 Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
A man slow to anger is better than a strong [man]; and he that governs [his] temper better than he that takes a city.
33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
All [evils] come upon the ungodly into [their] bosoms; but all righteous things [come] of the Lord.
