Приповісті 14
1 Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
La sapienza di una massaia costruisce la casa, la stoltezza la demolisce con le mani.
2 Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
Chi procede con rettitudine teme il Signore, chi si scosta dalle sue vie lo disprezza.
3 На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
Nella bocca dello stolto c'è il germoglio della superbia, ma le labbra dei saggi sono la loro salvaguardia.
4 Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
Senza buoi, niente grano, l'abbondanza del raccolto sta nel vigore del toro.
5 Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
Il testimone vero non mentisce, quello falso spira menzogne.
6 Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
Il beffardo ricerca la sapienza ma invano, la scienza è cosa facile per il prudente.
7 Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
Allontànati dall'uomo stolto, e non ignorerai le labbra sapienti.
8 Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
La sapienza dell'accorto sta nel capire la sua via, ma la stoltezza degli sciocchi è inganno.
9 Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
Fra gli stolti risiede la colpa, fra gli uomini retti la benevolenza.
10 Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
Il cuore conosce la propria amarezza e alla sua gioia non partecipa l'estraneo.
11 Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
La casa degli empi rovinerà, ma la tenda degli uomini retti avrà successo.
12 Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
C'è una via che sembra diritta a qualcuno, ma sbocca in sentieri di morte.
13 Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
Anche fra il riso il cuore prova dolore e la gioia può finire in pena.
14 Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
Chi è instabile si sazierà dei frutti della sua condotta, l'uomo dabbene si sazierà delle sue opere.
15 Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
L'ingenuo crede quanto gli dici, l'accorto controlla i propri passi.
16 Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
Il saggio teme e sta lontano dal male, lo stolto è insolente e presuntuoso.
17 Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
L'iracondo commette sciocchezze, il riflessivo sopporta.
18 Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
Gli inesperti erediteranno la stoltezza, i prudenti si coroneranno di scienza.
19 Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
I malvagi si inchinano davanti ai buoni, gli empi davanti alle porte del giusto.
20 Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
Il povero è odioso anche al suo amico, numerosi sono gli amici del ricco.
21 Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
Chi disprezza il prossimo pecca, beato chi ha pietà degli umili.
22 Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
Non errano forse quelli che compiono il male? Benevolenza e favore per quanti compiono il bene.
23 Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
In ogni fatica c'è un vantaggio, ma la loquacità produce solo miseria.
24 Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
Corona dei saggi è la loro accortezza, corona degli stolti la loro stoltezza.
25 Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
Salvatore di vite è un testimone vero; chi spaccia menzogne è un impostore.
26 У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
Nel timore del Signore è la fiducia del forte; per i suoi figli egli sarà un rifugio.
27 Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
Il timore del Signore è fonte di vita, per evitare i lacci della morte.
28 У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
Un popolo numeroso è la gloria del re; la scarsità di gente è la rovina del principe.
29 Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
Il paziente ha grande prudenza, l'iracondo mostra stoltezza.
30 Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
Un cuore tranquillo è la vita di tutto il corpo, l'invidia è la carie delle ossa.
31 Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
Chi opprime il povero offende il suo creatore, chi ha pietà del misero lo onora.
32 Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
Dalla propria malvagità è travolto l'empio, il giusto ha un rifugio nella propria integrità.
33 Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
In un cuore assennato risiede la sapienza, ma in seno agli stolti può scoprirsi?
34 Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
La giustizia fa onore a una nazione, ma il peccato segna il declino dei popoli.
35 Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
Il favore del re è per il ministro intelligente, il suo sdegno è per chi lo disonora.
