Приповісті 11
1 Обма́нливі ша́льки — оги́да для Господа, а повна вага́ — це Його уподо́ба.
Väärä vaaka on Herralle kauhistus, mutta oikia puntari on hänelle otollinen.
2 Прийде пишність, та при́йде і га́ньба, а з суми́рними — мудрість.
Kussa ylpeys on, siinä on myös ylönkatse; mutta viisaus on nöyräin tykönä.
3 Невинність простосердих веде їх, а лука́вство зрадли́вих — їх вигубить.
Viattomuus johdattaa siviät, vaan pahuus kukistaa pilkkaajat.
4 Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визво́лює.
Ei rakkaus auta vihan päivänä, mutta vanhurskaus vapahtaa kuolemasta.
5 Справедливість невинного дорогу йому випросто́вує, безбожний же падає через безбожність свою́.
Viattoman vanhurskaus tekee hänen tiensä tasaiseksi, mutta jumalatoin lankee jumalattomassa menossansa.
6 Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захо́плені будуть своєю захла́нністю.
Jumalisten vanhurskaus pelastaa heitä, vaan väärintekiät käsitetään viekkaudessansa.
7 При смерті люди́ни безбожної гине надія, зникає чека́ння люди́ни нікче́мної.
Kuin jumalatoin ihminen kuolee, niin ei ole yhtään toivoa: ja jota väärintekiät odottavat, se tulee tyhjäksi.
8 Виривається праведний з у́тиску, і замість нього безбожний іде.
Vanhurskas vapahdetaan vaivasta, ja jumalatoin tuleehänen siaansa.
9 Свого ближнього нищить лукавий уста́ми, а знання́м визволя́ються праведні.
Ulkokullatun ihmisen suun kautta petetään hänen lähimmäisensä; vaan vanhurskaat ymmärtävät sen, ja pelastetaan.
10 Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні — співає.
Kaupunki iloitsee, koska vanhurskaan hyvin käy, ja riemuitsee, koska jumalatoin hukkuu.
11 Благословенням че́сних підно́ситься місто, а уста́ми безбожних руйну́ється.
Vanhurskasten siunauksen kautta kaupunki korotetaan, vaan jumalattoman suun kautta kukistetaan.
12 Хто пого́рджує ближнім своїм, той позба́влений розуму, а розумна люди́на мовчить.
Joka lähimmäistänsä häpäisee, se on hullu, mutta toimellinen mies on vaiti.
13 Виявляє обмо́вник таємне, вірнодухий же справу ховає.
Panettelia ilmoittaa salaisuuden, vaan jolla on uskollinen sydän, hän salaa sen.
14 Народ падає з бра́ку розумного про́воду, при числе́нності ж ра́дників спасі́ння буває.
Jossa ei neuvoa ole, siinä kansa hukkuu; vaan jossa monta neuvonantajaa on, siinä hyvin käy.
15 Зле робить, як хто за чужого пору́чується, хто ж пору́ку ненавидить, той безпечний.
Joka toisen takaa, hän tulee vahinkoon; vaan joka siitä itsensä pitää pois, hän on murheetoin.
16 Жінка чесно́тна ося́гує слави, і пильні багатства здобу́дуть.
Vaimo, joka otollinen on, pitää kunnian; vaan väkevät pitävät rikkauden.
17 Люди́на ласка́ва душі своїй чинить добро́, а жорстока замучує тіло своє.
Armias mies tekee ruumiillensa hyvää; vaan se, joka julma on, saattaa lihansa murheelliseksi.
18 Чинить діло безва́ртне безбожний, хто ж праведність сіє — заплату правдиву оде́ржує.
Jumalattoman työ on turha, vaan joka vanhurskautta kylvää, sillä on hyvä palkka.
19 Отак праведність є на життя, хто ж жене́ться за злом, той до смерти зближа́ється.
Sillä vanhurskaus saattaa elämän, vaan joka pahaa pyytää, hän saattaa kuoleman.
20 Серцем лукаві — оги́да для Господа, а хто в неповинності ходить — Його уподо́ба.
Petollinen sydän on kauhistus Herralle, Vaan viattoman tie on hänelle otollinen.
21 Ручаюсь: не бу́де невинним лихий, а наща́док правдивих захований буде.
Ei jumalattoimia auta, vaikka kaikki kätensä yhteen pistäisivät, mutta vanhurskaan siemen pelastetaan.
22 Золотая сере́жка в свині на ніздрі́ — це жінка гарна, позба́влена розуму.
Kaunis vaimo ilman taidota on niinkuin sika, jolla olis kultainen käädy kuonossa.
23 Жада́ння у праведних — тільки добро, надія безбожних — то гнів.
Vanhurskasten himo on ainoastaan hyvä, vaan jumalattomain odotus on kiukku.
24 Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідні́є.
Muutama jakaa omastansa, ja saa enemmän; toinen säästää, jossa ei pitäisi, ja tulee köyhemmäksi.
25 Душа, яка благословля́є, наси́чена буде, а хто по́їть інших, — напо́єний буде і він.
Sielu, joka siunaa, tulee rikkaaksi: ja joka juottaa, se myös juotetaan.
26 Хто задержує збіжжя, того проклинає наро́д, хто ж поживу випро́дує, тому благослове́ння на голову.
Joka jyvät salaa, häntä kansa kiroilee; mutta joka myy, hänelle tulee siunaus.
27 Хто прагне добра, той шукає вподо́бання, хто ж лихого жадає, то й при́йде на нього воно.
Joka varhain hyvää etsii, hänelle hyvin menestyy; mutta joka pahaa noudattaa, hänelle pahoin tapahtuu.
28 Хто надію кладе на багатство своє, той впаде́, а праведники зелені́ють, як листя.
Joka rikkauteensa luottaa, hän hukkuu, vaan vanhurskaat viheriöitsevät niinkuin lehti.
29 Хто не́ряд уносить до дому свого, той вітер пося́де, а дурноголо́вий розумному стане рабом.
Joka huoneensa murheelliseksi tekee, hän saa tuulen perinnöksi: ja hullun täytyy viisasta palvella.
30 Плід праведного — дерево життя, і мудрий життя набуває.
Vanhurskaan hedelmä on elämän puu: joka viisas on, hän kääntää sielut.
31 Коли праведний ось надолу́жується на землі, то тим більше безбожний та грішний!
Koska vanhurskas paljon kärsii, kuinka paljoa enemmin jumalatoin ja syntinen?
