< Від Марка 14 >

1 За два ж дні була Пасха й Опрі́сноки. А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би пі́дступом взяти Його та забити.
It was now two days before the Festival of the Passover and the unleavened bread. The chief priests and the teachers of the Law were looking for an opportunity to arrest Jesus by stealth, and to put him to death;
2 Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“.
for they said, “Not during the Festival, or the people may riot.”
3 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Си́мона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, аляба́строву пляшечку маючи щирого на́рдового дуже ці́нного мира. І розбила вона аляба́строву пляшечку, і вилила миро на голову Йому!
When Jesus was still at Bethany, in the house of Simon the leper, while he was sitting at the table, a woman came with an alabaster jar of choice spikenard perfume of great value. She broke the jar, and poured the perfume on his head.
4 А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро?
Some of those who were present said to one another indignantly, “Why has the perfume been wasted like this?
5 Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї.
This perfume could have been sold for more than a year’s wages, and the money given to the poor.”
6 Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.
“Leave her alone,” said Jesus, as they began to find fault with her, “why are you troubling her? This is a beautiful deed that she has done for me.
7 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте.
You always have the poor with you, and whenever you wish you can do good to them; but you will not always have me.
8 Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон.
She has done what she could; she has perfumed my body beforehand for my burial.
9 Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“
And I tell you, wherever, in the whole world, the good news is proclaimed, what this woman has done will be told in memory of her.”
10 Юда ж Іскаріо́тський, один із Дванадцятьо́х, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.
After this, Judas Iscariot, one of the Twelve, went to the chief priests, to betray Jesus to them.
11 А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його.
They were glad to hear what he said, and promised to pay him. So he began looking for a good opportunity to betray Jesus.
12 А першого дня Опрі́сноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: „Куди хочеш, щоб пішли й приготува́ли ми Тобі пасху спожити?“
On the first day of the Festival of the unleavened bread, when it was customary to kill the Passover lambs, his disciples said to Jesus, “Where do you wish us to go and make preparations for your eating the Passover?”
13 І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним.
Jesus sent forward two of his disciples and said to them, “Go into the city, and there a man carrying a pitcher of water will meet you; follow him;
14 І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“
and, wherever he goes in, say to the owner of the house ‘The teacher says – Where is my room where I am to eat the Passover with my disciples?’
15 І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“.
He will himself show you a large upstairs room, set out ready; and there make preparations for us.”
16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти.
So the disciples set out and went into the city, and found everything just as Jesus had told them; and they prepared the Passover.
17 А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́.
In the evening he went there with the Twelve,
18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“.
and when they had taken their places and were eating, Jesus said, “I tell you that one of you is going to betray me – one who is eating with me.”
19 Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“
They were grieved at this, and began to say to him, one after another, “Can it be I?”
20 А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною.
“It is one of you Twelve,” said Jesus, “the one who is dipping his bread beside me into the dish.
21 Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“
True, the Son of Man must go, as scripture says of him, yet alas for that man by whom the Son of Man is being betrayed! For that man it would be better never to have been born!”
22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“
While they were eating, Jesus took some bread, and, after saying the blessing, broke it, and gave it to them, and said, “Take it; this is my body.”
23 І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі.
Then he took a cup, and, after saying the thanksgiving, gave it to them, and they all drank from it.
24 І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається.
“This is my covenant-blood,” he said, “which is poured out on behalf of many.
25 Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“
I tell you that I will never again drink of the fruit of the vine, until that day when I will drink it new in the kingdom of God.”
26 А коли відспівали вони, на го́ру Оливну пішли.
They then sang a hymn, and went out up the Mount of Olives,
27 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“
presently Jesus said to them, “All of you will fall away; for scripture says – ‘I will strike down the shepherd, and the sheep will be scattered.’
28 По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.
Yet, after I have risen, I will go before you into Galilee.”
29 І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“
“Even if everyone else falls away,” said Peter, “I will not.”
30 Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“
“I tell you,” answered Jesus, “that you yourself today – yes, this very night – before the cock crows twice, will disown me three times.”
31 А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“Так же само сказали й усі.
But Peter vehemently protested, “Even if I must die with you, I will never disown you!” And they all said the same.
32 І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“.
Presently they came to a garden known as Gethsemane, and Jesus said to his disciples “Sit down here while I pray.”
33 І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти.
He took with him Peter, James, and John; and began to show signs of great dismay and deep distress of mind.
34 І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“
“I am sad at heart,” he said, “sad even to death; wait here, and watch.”
35 І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.
Going on a little further, he threw himself on the ground, and began to pray that, if it were possible, he might be spared that hour.
36 І благав Він: „Авва -Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“.
“Abba, Father,” he said, “all things are possible to you; take away this cup from me; yet, not what I will, but what you will.”
37 І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти?
Then he came and found the three apostles asleep. “Simon,” he said to Peter, “are you asleep? Couldn’t you watch for one hour?
38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“
Watch and pray,” he said to them all, “so that you may not fall into temptation. True, the spirit is willing, but the flesh is weak.”
39 І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово.
Again he went away, and prayed in the same words;
40 А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати.
and coming back again he found them asleep, for their eyes were heavy; and they did not know what to say to him.
41 І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!
A third time he came, and said to them, “Sleep on now, and rest yourselves. Enough! My time has come. Look, the Son of Man is being betrayed into the hands of wicked people.
42 Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“.
Up, and let us be going. Look! My betrayer is close at hand.”
43 І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люди з мечами та ки́ями від первосвящеників, і книжників, і старших.
And just then, while he was still speaking, Judas, who was one of the Twelve, came up; and with him a crowd of people, with swords and clubs, sent by the chief priests, the teachers of the Law, and the elders.
44 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“.
Now the betrayer had arranged a signal with them. “The man whom I kiss,” he had said, “will be the one; arrest him and take him away safely.”
45 І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“І поцілував Його.
As soon as Judas came, he went up to Jesus at once, and said, “Rabbi!” and kissed him.
46 Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його.
Then the men seized Jesus, and arrested him.
47 А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо.
One of those who were standing by drew his sword, and struck at the high priest’s servant, and cut off his ear.
48 А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене.
But Jesus spoke up, and said to the men, “Have you come out, as if after a robber, with swords and clubs, to take me?
49 Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“.
I have been among you day after day in the Temple Courts teaching, and yet you did not arrest me; but this is in fulfillment of the scriptures.”
50 Тоді всі полиши́ли Його й повтікали.
And all the apostles deserted him and fled.
51 Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його.
One young man did indeed follow him, wrapped only in a linen sheet. They tried to arrest him;
52 Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й.
but he left the sheet in their hands, and fled naked.
53 А Ісуса вони повели́ до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.
Then they took Jesus to the high priest; and all the chief priests, elders, and the teachers of the Law assembled.
54 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.
Peter, who had followed Jesus at a distance into the courtyard of the high priest, was sitting there among the guards, warming himself at the blaze of the fire.
55 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили.
Meanwhile the chief priest and the whole of the High Council were trying to get such evidence against Jesus as would warrant his being put to death, but they could not find any;
56 Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень.
for, though there were many who gave false evidence against him, yet their evidence did not agree.
57 Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали:
Presently some men stood up, and gave this false evidence against him –
58 „Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“.
“We ourselves heard him say ‘I will destroy this Temple made with hands, and in three days build another made without hands.’”
59 Але й так не було́ їхнє свідчення згідне.
Yet not even on that point did their evidence agree.
60 Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“
Then the high priest stood forward, and questioned Jesus. “Have you no answer to make?” he asked. “What is this evidence which these men are giving against you?”
61 Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“
But Jesus remained silent, and made no answer. A second time the high priest questioned him. “Are you,” he asked, “the Christ, the Son of the Blessed One?”
62 А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“
“I am,” replied Jesus, “and you will all see the Son of Man sitting on the right hand of the Almighty, and coming in the clouds of heaven.”
63 Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні?
At this the high priest tore his vestments. “Why do we want any more witnesses?” he exclaimed.
64 Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен.
“You heard his blasphemy? What is your verdict?” They all condemned him, declaring that he deserved death.
65 Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“Служба теж Його била по що́ках.
Some of those present began to spit at him, and to blindfold his eyes, and strike him, saying, as they did so, “Now play the prophet!” and even the guards received him with blows.
66 А коли Петро був на подві́р'ї надо́лі, приходить одна із служниць первосвященика,
While Peter was in the courtyard down below, one of the high priest’s maidservants came up;
67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“
and, seeing Peter warming himself, she looked closely at him, and exclaimed, “Why, you were with Jesus, the Nazarene!”
68 Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на нереддвір'я. І заспівав тоді півень.
But Peter denied it. “I do not know or understand what you mean,” he replied. Then he went out into the porch;
69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“
and there the maidservant, on seeing him, began to say again to the bystanders, “This is one of them!”
70 І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“.
But Peter again denied it. Soon afterward the bystanders again said to him, “You certainly are one of them; why you are a Galilean!”
71 А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“
But he said to them, “I swear that I do not know the man you are talking about! May God punish me if I am lying!”
72 І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став.
At that moment, for the second time, a cock crowed; and Peter remembered the words that Jesus had said to him – ‘Before a cock has crowed twice, you will disown me three times’; and, as he thought of it, he began to weep.

< Від Марка 14 >