Від Луки 24
1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,
Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.
2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.
Знайшли ж камінь відкочений від гробу.
3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.
4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.
І сталось, як здумілись вони від сього, ось два Чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.
5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?
Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?
6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.
Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,
7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.
глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути рознятим, і третього дня воскреснути.
8 І згадали вони ті слова́ Його!
І згадали слова Його,
9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.
і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.
10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.
Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, шо оповідали перед апостолами се.
11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.
І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.
12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.
Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.
13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.
І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.
14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.
І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.
15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.
І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.
16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.
Очі в їх були вдержані, щоб не пізнали Його.
17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“
Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?
18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“
Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?
19 І спитався Він їх: „Що таке?“А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.
І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всїм народом,
20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.
як видали Його архиєреї та князї нащі на суд смертний і розпяли Його.
21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.
Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третій се день іде сьогоднї, як се стало ся;
22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:
тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі
23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.
і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.
24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.
І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.
25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!
І рече Він до них; о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!
26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“
Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?
27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.
І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, виясняв Їм у всіх писаннях про Него.
28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.
І наближались до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далі.
29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.
Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.
30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.
І сталось, як сидів Він за столом а ними, взявши хліб, благословив, і переломивши, подав їм.
31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...
їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.
32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“
І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?
33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,
І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайпять, і тих, що були з ними,
34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.
як говорили: Що встав Господь справді і явив ся Симонові.
35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.
І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.
36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“
Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.
37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.
Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.
38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?
І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?
39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.
Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.
40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.
І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.
41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“
Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?
42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.
Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).
43 І, взявши, Він їв перед ними.
І взявши, їв перед ними.
44 І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.
Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законі Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.
45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.
Тодї розкрив їм розум розуміти писання,
46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,
і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;
47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.
і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.
48 А ви свідки того́.
Ви ж сьвідки сього.
49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.
І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидіть у городі Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.
50 І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.
51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.
І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.
52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.
Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;
53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.
і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.
