Від Луки 24
1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,
On the Sabbath Day they rested in obedience to the commandment, but in the deep dawn of the first day of the week they took the spices which they had prepared, and came to the tomb.
2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.
And they found the stone rolled away from the tomb,
3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
and on entering they did not find the body of the Lord Jesus.
4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.
While they were still perplexed over this, it happened that the two men stood near them in dazzling raiment.
5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?
They were terrified, and bowed down their faces to the ground, but the men said to them. "Why are you seeking him who lives among the dead?
6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.
"He is not here; he is risen. Do you remember how he told you when he was still in Galilee
7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.
that the Son of man had to be betrayed into the hands of sinful men, and to be crucified, and to rise on the third day?"
8 І згадали вони ті слова́ Його!
Then they recollected his words,
9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.
and turning away from the tomb they told all this to the eleven, and to all the rest.
10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.
It was Mary Magdalene, Joanna, and Mary, the mother of James, and the rest of the women who were telling all this to the apostles.
11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.
But the whole story seemed to them but an idle tale; and they disbelieved the women.
12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.
Peter, however, got up and ran to the tomb, but when he stooped and looked in he saw the linen wrappings by themselves, and he departed to his home, wondering at that which was come to pass.
13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.
On that same day two of his disciples were walking to Emmaus, a village about seven miles from Jerusalem.
14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.
They were talking together about all these events,
15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.
and as they talked and discussed matter, Jesus himself drew near and began walking beside them.
16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.
But their eyes continued to be held that they should not recognize him even for an instant,
17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“
And he said to them, "What words are these that you are exchanging one with another, as you walk along?"
18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“
They stood still, looking sad. And one of them named Cleopas, answered him, "Do you sojourn alone in Jerusalem, that you do not know what things have been happening there these days?"
19 І спитався Він їх: „Що таке?“А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.
"What kind of things?" he answered. And they said. "The things concerning Jesus of Nazareth, who was a prophet mighty in deed and word before God and all the people;
20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.
"and how our high priest and ruler delivered him to be condemned to death and crucified him.
21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.
"But we were hoping that it was he who should redeem Israel. Yes, and besides all this is the third day since these things happened.
22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:
"Moreover, some women of our company amazed us. They went to his tomb at daybreak,
23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.
"and found that his body was not there; then they came and told us that besides they had seen a vision of angels, who said that he was alive.
24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.
"Thereupon some of our own party to the tomb, and found it even so as the women had said, but him they did not see."
25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!
"O foolish men," said Jesus, "slow of heart to believe all that the prophets have spoken!
26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“
"Behooved it not the Christ to suffer thus, and then to enter into his glory?"
27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.
And beginning with Moses and the Prophets, he interpreted all the passages concerning himself.
28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.
When they drew near to the village to which they are were going, he appeared to be going farther.
29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.
But they urged him to stay with them, saying, "Abide with us, for it is toward evening, and the day is now far spent."
30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.
So he went in to stay with them. But as he sat down with them, and took bread, and had blessed and broken it, and was handing it to them,
31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...
their eyes were opened, and they recognized him, and he vanished out of their sight.
32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“
"Were not our hearts burning within us," they said to each other, "while we were talking with him on the way, and he was opening to us the scriptures?"
33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,
So they rose and returned to Jerusalem that very hour, and found the Eleven and the others all met together,
34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.
saying, "The Lord is really risen, and has appeared to Simon!"
35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.
Then they began to tell what happened on the road, and he was known to them when he broke the bread.
36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“
While they were yet speaking he stood among them and said, "Peace be to you!"
37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.
They were startled and terrified and thought that they were seeing a ghost.
38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?
And he said to them. "Why are you disturbed? And why do questions rise in your hearts?
39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.
"Look at my hands and my feet. It is I! Feel me and see; for a ghost has not flesh and blood as I have."
40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.
Then he showed them his hands and feet.
41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“
But while they still did not believe it for joy, and were filled with wonder, he asked them, "Have you anything here to eat?"
42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.
So they gave him a piece of broiled fish,
43 І, взявши, Він їв перед ними.
and he took it and ate it in their presence.
44 І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.
Then he said to them, "These are my words which I spoke to you while I was still with you, how all things must be fulfilled which are written in the Law of Moses, and the prophets, and the Psalms concerning me."
45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.
Then he opened their minds to understand the Scriptures,
46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,
and he said. "Thus it is written that the Christ should suffer and rise again from the dead, the third day;
47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.
"and that repentance unto remission of sins should be preached in his name unto all the nations, beginning from Jerusalem.
48 А ви свідки того́.
"You must bear testimony to this.
49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.
"And I will send forth the promise of my Father upon you. But tarry in Jerusalem until you are clothed with power from on high."
50 І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
And he led them out until they were over against Bethany; and he lifted up his hands and blessed them.
51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.
And it happened that while he was blessing them, that he parted from them and was carried into heaven.
52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.
And they worshiped him and returned to Jerusalem with great joy,
53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.
and were continually in the temple, blessing God.
