Від Луки 19
1 І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихо́н.
So he entered Jericho and was passing through the town.
2 І ось чоловік, що звався Закхе́й, — він був старши́й над ми́тниками, і був багатий, —
There was a man there, called Zaccheus, who was a chief of the tax- gatherers, and was wealthy.
3 бажав ба́чити Ісуса, хто Він, але з-за наро́ду не міг, — бо мали́й був на зріст.
And he kept trying to see what sort of a man Jesus was; but he could not see because he was short.
4 І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього прохо́дити.
So he ran on before him and climbed up into a sycamore tree to see him; for he was about to pass that way.
5 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув уго́ру до нього й промовив: „Закхе́ю, — зійди за́раз додо́лу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!“
As soon as Jesus came to the place, he looked up and said to him, "Come down quickly, Zaccheus, for today I must stay at your house."
6 І той зараз додо́лу ізліз, і прийняв Його з радістю.
He made haste to climb down, and receive him joyfully.
7 А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: „Він до грішного мужа в гости́ну зайшов!“
When they all saw it, they began to complain, saying "He has gone in to lodge with a man who is a sinner."
8 Став же Закхе́й та й промовив до Господа: „Господи, половину маєтку свого́ я віддам ось убогим, а коли кого скри́вдив був чим, — верну вче́тверо“.
But Zaccheus stood up and said to the Lord, "I give half my property to the poor, Lord, and if I have defrauded any man of anything I am restoring it to him fourfold."
9 Ісус же промовив до нього: „Сьогодні на дім цей спасі́ння прийшло, бо й він син Авраамів.
"Today is salvation come to this house," said Jesus "since Zaccheus here is a son of Abraham.
10 Син бо Лю́дський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!“
"For the Son of man is come to seek and to save the lost."
11 Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну при́тчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж ду́мали, що об'я́виться Боже Царство тепер.
As they were listening to his words he added this parable, because he was near Jerusalem and they thought that the kingdom of God was immediately to appear.
12 Отож Він сказав: „Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.
So he said. "A certain nobleman went abroad to receive for himself royal power and to return.
13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: „Торгуйте, аж поки верну́ся“.
"And he summoned ten slaves of his, and gave them ten pounds, and said to them, "‘Trade with these until I come.’
14 Та його громадяни його нена́виділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: „Не хочемо, щоб він був над нами царем“.
"But this fellow citizens hated him, and sent a deputation after him to say, ‘We do not wish this man to become our king.’
15 І сталось, коли він верну́вся, як царство прийняв, то звелів посклика́ти рабів, яким срі́бло роздав, щоб довідатися, хто́ що набув.
"And upon his return after he had secured the royal power, he ordered the slaves to whom he had given the money to be called in, so that he might know what they had gained by trading.
16 І перший прийшов і сказав: „Пане, міна твоя принесла́ десять мін“.
"And the first came before him, saying, ‘Master, your pound has made ten pounds.’
17 І відказав він йому: „Гаразд, рабе добрий! Ти в мало́му був вірний, — володій десятьма́ містами“.
"And he said to him, ‘Well done, good slave! Because you have been faithful in a very little, have authority over ten cities.’
18 І другий прийшов і сказав: „Пане, твоя міна п'ять мін принесла́“.
"And the second came and said, ‘Master, your pound has made five pounds.’
19 Він же сказав і тому́: „Будь і ти над п'ятьма́ містами“.
"Then he said to him also, ‘You shall be over five cities.’
20 І ще інший прийшов і сказав: „Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.
"And the next came to him and said, ‘Here master is your pound which I was keeping safe in a napkin.
21 Я бо боявся тебе, — ти ж бо люди́на жорсто́ка: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв“.
"‘For I was afraid of you, because you are a hard man. You take what you did not sow.’
22 І відказав той йому: „Уста́ми твоїми, злий рабе, суджу́ я тебе! Ти знав, що я — жорстока люди́на, беру́, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
"He said to him, "‘By your own words I will Judge you, you wicked slave. You knew, did you, that I was a hard man taking up what I did not lay down, reaping what I did not sow.
23 Чому́ ж не віддав ти міня́льникам срі́бла мого, — і я, повернувшись, узяв би своє із прибу́тком?“
"‘Then why did you not put my money into the bank, so that at my coming I might I might have gotten it back with interest?’
24 І сказав він присутнім: „Візьміть міну від нього, та дайте тому́, хто десять мін має“.
"Then to those who stood by, he said, ‘Take the pounds from him and give it to him who has ten pounds.’
25 І відказали йому: „Пане, — він десять мін має“.
"‘Master,’ they said to him, ‘he already has ten pounds.’
26 Говорю́ бо я вам: „Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього і те, що він має.
"‘I tell you that to every one who has it shall be given; and from him who has not shall be taken away even what he has.
27 А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, — і на оча́х моїх їх повбивайте“.
"‘Howbeit these enemies of mine who were not willing for me to become their King, bring them here, and slay them in my presence.’"
28 А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.
When he had so spoken he went on before, going up to Jerusalem.
29 І ото, як набли́зився до Вітфагі́ї й Віфа́нії, на горі, що Оли́вною зветься, Він двох учнів послав,
When he was come near Bethphage and Bethany at the mount called The Olive Orchard,
30 наказуючи: „Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, зна́йдете прив'язане осля́, що на нього ніко́ли ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.
he sent two of his disciples saying. "Go into the village in the front, and on entering it you will find an ass’s colt tied, on which no one has ever ridden.
31 Коли ж вас хто спитає: „На́що відв'язуєте?“, відкажіть тому так: „Госпо́дь потребу́є його“.
"Untie it and bring it here. And if any one asks you, ‘Why are you untying the colt?’ Simply say, ‘The Master needs it.’"
32 Посланці́ ж відійшли, — і знайшли, як Він їм був сказав.
Then those who were sent out and found it as he had told them.
33 А коли осля стали відв'язувати, хазяї́ його їх запитали: „На́що осля ви відв'язуєте?“
For as they were untying the colt, the owners said to them, "Why are you untying the colt?"
34 Вони ж відказали: „Господь потребу́є його“.
They answered, "The Master needs it."
35 І вони привели́ до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.
So they led it to Jesus, and, after throwing their outer garments on the colt, they placed Jesus on it.
36 Коли ж Він їхав, вони простила́ли одежу свою по дорозі.
So he rode on, while they kept throwing their garments in the way.
37 А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь на́товп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,
And when now he was coming near Jerusalem, and descending the Mount of Olives, the whole multitude of the disciples began to rejoice, and to praise God with a loud voice for the almighty works they had seen.
38 кажучи: „Благослове́нний Цар, що йде у Господнє Ім'я́! Мир на небеса́х, і слава на висоті!“
They cried, "Blessed is the King who comes in the name of the Lord! Peace in Heaven and glory in the Highest"
39 А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: „Учителю, — заборони́ Своїм учням!“
And some of the Pharisees said to them out of the crowd, "Teacher reprove your disciples!"
40 А Він їм промовив у відповідь: „Кажу вам, що коли ці замо́вкнуть, то каміння кричатиме!“
"I tell you," he answered, "that if these should hold their peace, the very stones would cry out."
41 І коли Він набли́зився, і місто побачив, то заплакав за ним,
And when he came into view of the city, as he approached it he broke into loud weeping,
42 і сказав: „О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.
exclaiming. "Oh that at this time you knew, yes, even you, on what your peace depends! But now it is hidden from your eyes.
43 Бо при́йдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе ва́лом ото́чать, і обля́жуть тебе, і стиснуть тебе звідусю́ди.
"The time will come for you when your enemies will throw ramparts around you, and encompass you, and shut you in on every side, and raze you to the ground,
44 І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоста́влять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти ча́су відвідин твоїх“.
"you and your children within you. And they will not leave in you one stone upon the another. Because you knew not the time of your visitation."
45 А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавці́в,
Then Jesus went into the Temple and began to drive out dealers,
46 до них кажучи: „Написано: „Дім Мій — дім молитви“, а ви з нього зробили „пече́ру розбійників“.
saying, "It is written, "The house of God shall be called a house of prayer, but you have made it a den of robbers."
47 І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважні́ші з наро́ду шукали, щоб Його погубити,
Day after day he continued to teach in the Temple. The high priests and scribes tried to have him put to death, so did the rulers of the people.
48 але не знахо́дили, що вчинити Йому, бо ввесь наро́д горнувся до Нього та слухав Його.
But they could not find how to do it, for the people all hung upon him, listening to him.
