Від Луки 2
1 І трапилося тими днями, — вийшов нака́з царя А́вгуста переписати всю землю.
But it came to pass in those days that a decree went out from Caesar Augustus, that a census should be made of all the habitable world.
2 Цей пе́репис перший відбувся тоді, коли вла́ду над Си́рією мав Квірі́ній.
The census itself first took place when Cyrenius had the government of Syria.
3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
And all went to be inscribed in the census roll, each to his own city:
4 Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового,
and Joseph also went up from Galilee out of the city Nazareth to Judaea, to David's city, the which is called Bethlehem, because he was of the house and family of David,
5 щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́.
to be inscribed in the census roll with Mary who was betrothed to him [as his] wife, she being great with child.
6 І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити.
And it came to pass, while they were there, the days of her giving birth [to her child] were fulfilled,
7 І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді місця не стало для них.
and she brought forth her first-born son, and wrapped him up in swaddling-clothes and laid him in the manger, because there was no room for them in the inn.
8 А в тій стороні були́ пастухи, які пильнували на полі, і нічно́ї пори вартували отару свою.
And there were shepherds in that country abiding without, and keeping watch by night over their flock.
9 Аж ось а́нгол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня ося́яла їх. І вони перестра́шились стра́хом великим,
And lo, an angel of [the] Lord was there by them, and [the] glory of [the] Lord shone around them, and they feared [with] great fear.
10 Та а́нгол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу́ вам радість велику, що станеться лю́дям усім.
And the angel said to them, Fear not, for behold, I announce to you glad tidings of great joy, which shall be to all the people;
11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
for to-day a Saviour has been born to you in David's city, who is Christ [the] Lord.
12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви зна́йдете, що в я́слах лежатиме“.
And this is the sign to you: ye shall find a babe wrapped in swaddling-clothes, and lying in a manger.
13 І ось ра́птом з'явилася з а́нголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
And suddenly there was with the angel a multitude of the heavenly host, praising God and saying,
14 „Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“
Glory to God in the highest, and on earth peace, good pleasure in men.
15 І сталось, коли анголи́ відійшли від них в небо, пастухи зачали́ говори́ти один о́дному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що́ сталося там, про що́ сповістив нас Господь“.
And it came to pass, as the angels departed from them into heaven, that the shepherds said to one another, Let us make our way then now as far as Bethlehem, and let us see this thing that is come to pass, which the Lord has made known to us.
16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала.
And they came with haste, and found both Mary and Joseph, and the babe lying in the manger;
17 А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено.
and having seen [it] they made known about the country the thing which had been said to them concerning this child.
18 І всі, хто почув, дивувались тому, що́ їм пастухи говорили.
And all who heard [it] wondered at the things said to them by the shepherds.
19 А Марія оці всі слова́ зберігала, розважаючи, у серці своїм.
But Mary kept all these things [in her mind], pondering [them] in her heart.
20 Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
And the shepherds returned, glorifying and praising God for all things which they had heard and seen, as it had been said to them.
21 Коли ж ви́повнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був а́нгол назвав, перше ніж Він в утро́бі зачався.
And when eight days were fulfilled for circumcising him, his name was called Jesus, which was the name given by the angel before he had been conceived in the womb.
22 А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом,
And when the days were fulfilled for their purifying according to the law of Moses, they brought him to Jerusalem to present [him] to the Lord
23 як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“,
(as it is written in the law of [the] Lord: Every male that opens the womb shall be called holy to the Lord),
24 і щоб жертву скла́сти, як у Зако́ні Господньому сказано, — „пару горлича́т або двоє голубеня́т“.
and to offer a sacrifice according to what is said in the law of [the] Lord: A pair of turtle doves, or two young pigeons.
25 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.
And behold, there was a man in Jerusalem whose name was Simeon; and this man was just and pious, awaiting the consolation of Israel, and [the] Holy Spirit was upon him.
26 І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
And it was divinely communicated to him by the Holy Spirit, that he should not see death before he should see [the] Lord's Christ.
27 І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним,
And he came in the Spirit into the temple; and as the parents brought in the child Jesus that they might do for him according to the custom of the law,
28 тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
he received him into his arms, and blessed God, and said,
29 „Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,
Lord, now thou lettest thy bondman go, according to thy word, in peace;
30 бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє,
for mine eyes have seen thy salvation,
31 яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами,
which thou hast prepared before the face of all peoples;
32 Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“
a light for revelation of [the] Gentiles and [the] glory of thy people Israel.
33 І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене.
And his father and mother wondered at the things which were said concerning him.
34 А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, —
And Simeon blessed them, and said to Mary his mother, Lo, this [child] is set for the fall and rising up of many in Israel, and for a sign spoken against;
35 і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“
(and even a sword shall go through thine own soul; ) so that [the] thoughts may be revealed from many hearts.
36 Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння,
And there was a prophetess, Anna, daughter of Phanuel, of [the] tribe of Asher, who was far advanced in years, having lived with [her] husband seven years from her virginity,
37 удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами.
and herself a widow up to eighty-four years; who did not depart from the temple, serving night and day with fastings and prayers;
38 І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав.
and she coming up the same hour gave praise to the Lord, and spoke of him to all those who waited for redemption in Jerusalem.
39 А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
And when they had completed all things according to the law of [the] Lord, they returned to Galilee to their own city Nazareth.
40 А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла.
And the child grew and waxed strong [in spirit], filled with wisdom, and God's grace was upon him.
41 А батьки́ Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.
And his parents went yearly to Jerusalem at the feast of the passover.
42 І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли.
And when he was twelve years old, and they went up [to Jerusalem] according to the custom of the feast
43 Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того.
and had completed the days, as they returned, the boy Jesus remained behind in Jerusalem, and his parents knew not [of it];
44 Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими.
but, supposing him to be in the company that journeyed together, they went a day's journey, and sought him among their relations and acquaintances:
45 Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.
and not having found him they returned to Jerusalem seeking him.
46 І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх.
And it came to pass, after three days they found him in the temple, sitting in the midst of the teachers and hearing them and asking them questions.
47 Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.
And all who heard him were astonished at his understanding and answers.
48 І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“.
And when they saw him they were amazed: and his mother said to him, Child, why hast thou dealt thus with us? behold, thy father and I have sought thee distressed.
49 А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“
And he said to them, Why [is it] that ye have sought me? did ye not know that I ought to be [occupied] in my Father's business?
50 Та не зрозуміли вони того сло́ва, що Він їм говорив.
And they understood not the thing that he said to them.
51 І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́ в своїм серці.
And he went down with them and came to Nazareth, and he was in subjection to them. And his mother kept all these things in her heart.
52 А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.
And Jesus advanced in wisdom and stature, and in favour with God and men.
