Від Луки 15
1 Наближа́лись до Нього всі ми́тники й грі́шники, щоб послу́хати Його.
Now all the tax collectors and other sinners were coming to Jesus to listen to him.
2 Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: „Приймає Він грішників та з ними їсть“.
Both the Pharisees and the scribes grumbled to each other, saying, “This man welcomes sinners, and even eats with them.”
3 А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:
Jesus spoke this parable to them, saying,
4 „Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти́ й дев'яти́, та й не пі́де шукати загинулої, аж поки не зна́йде її?
“Which one of you, if he has a hundred sheep and then loses one of them, will not leave the ninety-nine in the wilderness, and go after the lost one until he finds it?
5 А знайшовши, кладе на раме́на свої та радіє.
Then when he has found it, he lays it across his shoulders and rejoices.
6 І, прийшовши додому, скликає він дру́зів і сусідів, та й каже до них: „Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загу́блену“.
When he comes to the house, he calls together his friends and his neighbors, saying to them, 'Rejoice with me, for I have found my lost sheep.'
7 Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одно́го грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х праведників, що не потребу́ють покая́ння!...
I say to you that even so, there will be joy in heaven over one sinner who repents, more than over ninety-nine righteous persons who do not need to repent.
8 Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не зна́йде?
Or what woman who has ten silver coins, if she were to lose one coin, would not light a lamp, sweep the house, and seek diligently until she has found it?
9 А знайшовши, кличе при́ятельок та сусідок та каже: „Радійте зо мною, бо знайшла я загу́блену дра́хму!“
When she has found it, she calls together her friends and neighbors, saying, 'Rejoice with me, for I have found the coin which I lost.'
10 Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголі́в за одного грішника, який кається“.
Even so, I say to you, there is joy in the presence of the angels of God over one sinner who repents.”
11 І Він оповів: „У чоловіка одно́го було́ два сини.
Then Jesus said, “A certain man had two sons,
12 І молодший із них сказав ба́тькові: „Дай мені, батьку, належну частину маєтку!“І той поділив поміж ними маєток.
and the younger of them said to his father, 'Father, give me the portion of the wealth that falls to me.' So he divided his property between them.
13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого кра́ю, і розтратив маєток свій там, живучи́ марнотра́тно.
Not many days later, the younger son gathered together all he owned and went to a country far away, and there he wasted all his wealth by living recklessly.
14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім кра́ї, — і він став бідува́ти.
Now when he had spent everything, a severe famine spread through that country, and he began to be in need.
15 І пішов він тоді і пристав до одно́го з мешка́нців тієї землі, а той вислав його на поля́ свої па́сти свине́й.
He went and hired himself out to one of the citizens of that country, who sent him into his fields to feed pigs.
16 I бажав він напо́внити шлунка свого хоч стручка́ми, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому́.
He would gladly have eaten the carob pods that the pigs ate, because no one gave him anything.
17 Тоді він спам'ята́вся й сказав: „Скільки в батька мого наймиті́в мають хліба аж на́дмір, а я отут з голоду гину!
But when the young son came to himself, he said, 'How many of my father's hired servants have more than enough food, and I am here, dying from hunger!
18 Устану, і піду́ я до батька свого, та й скажу йому: „Прогрішився я, отче, против неба та су́проти тебе.
I will leave here and go to my father, and will say to him, “Father, I have sinned against heaven and against you.
19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одно́го з своїх наймитів“.
I am no longer worthy to be called your son; make me as one of your hired servants.”'
20 І, вставши, пішов він до ба́тька свого́. А коли він далеко ще був, його ба́тько вгледів його, — і перепо́внився жа́лем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!
So the young son left and came toward his father. While he was still far away, his father saw him and was moved with compassion, and he ran and embraced him and kissed him.
21 І озвався до нього той син: „Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм“.
The son said to him, 'Father, I have sinned against heaven and against you. I am no longer worthy to be called your son.'
22 А батько рабам своїм каже: „Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягні́ть, і персня подайте на руку йому, а санда́лі на но́ги.
The father said to his servants, 'Bring quickly the best robe, and put it on him, and put a ring on his hand, and sandals on his feet.
23 Приведіть теля відгодо́ване та заколіть, — будемо їсти й радіти,
Then bring the fattened calf and kill it. Let us celebrate with a feast!
24 бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“І почали веселитись вони.
For my son was dead, and now he is alive. He was lost, and now he is found.' Then they began to celebrate.
25 А син ста́рший його був на полі. І коли він ішов й наближа́вся до дому, почув музи́ки та танці.
Now his older son was out in the field. As he came and approached the house, he heard music and dancing.
26 І покли́кав одно́го зо слуг, та й спитав: „Що це таке?“
He called to one of the servants and asked what these things might be.
27 А той каже йому: „То вернувся твій брат, і твій ба́тько звелів заколоти теля відгодо́ване, — бож здоровим його він прийняв“.
The servant said to him, 'Your brother has come home and your father has killed the fattened calf because he has returned safely.'
28 І розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.
The older son was angry and would not go in, and his father came out and begged him.
29 А той відповів і до батька сказав: „Ото, стільки ро́ків служу́ я тобі, і ніко́ли нака́зу твого не пору́шив, — ти ж ніко́ли мені й козеняти не дав, щоб із при́ятелями своїми поті́шився я.
But the older son answered and said to his father, 'Look, these many years I slaved for you, and I never broke a rule of yours, and yet you never gave me a young goat that I might celebrate with my friends,
30 Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудни́цями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодо́ване“.
but when your son came, who has devoured your living with prostitutes, you killed for him the fattened calf.'
31 І сказав він йому: „Ти за́вжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє!
The father said to him, 'Son, you are always with me, and all that is mine is yours.
32 Веселитись та тішитись треба було́, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“
But it was proper for us to feast and be happy, for this brother of yours was dead, and is now alive; he was lost, and has now been found.'”
