Від Луки 11
1 І сталось, як молився Він у місці одно́му, і коли перестав, озвався до Нього один із Його у́чнів: „Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів.“
One day Jesus was at a certain place praying, and, when he had finished, one of his disciples said to him, “Master, teach us to pray, as John taught his disciples.”
2 Він же промовив до них: „Коли молитеся, говоріть: „Отче наш, що на небі! Нехай святиться Ім'я́ Твоє, нехай при́йде Царство Твоє, нехай бу́де воля Твоя, як на небі, так і на землі.
“When you pray,” Jesus answered, “say – ‘Father, may your name be held holy, your kingdom come.
3 Хліба нашого щоденного дай нам на кожний день.
Give us each day the bread that we will need;
4 І прости нам наші гріхи́, бо й самі ми прощаємо кожному боржнико́ві нашому. І не введи нас у випробо́вування, але визволи нас від лукавого!“
and forgive us our sins, for we ourselves forgive everyone who wrongs us; and take us not into temptation.’”
5 І сказав Він до них: „Хто з вас матиме при́ятеля, і пі́де до нього опі́вночі, і скаже йому: „Позич мені, друже, три хліби́,
Jesus also said to them, “Suppose that one of you who has a friend were to go to him in the middle of the night and say ‘Friend, lend me three loaves,
6 бо прийшов із дороги до мене мій при́ятель, я ж не маю, що́ дати йому“.
for a friend of mine has arrived at my house after a journey, and I have nothing to offer him;’
7 А той із сере́дини в відповідь скаже: „Не роби мені кло́поту, — уже за́мкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі“.
And suppose that the other should answer from inside ‘Do not trouble me; the door is already fastened, and my children and I are in bed; I cannot get up and give you anything’;
8 Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докуча́ння його він устане та й дасть йому, скільки той потребу́є.
I tell you that, even though he will not get up and give him anything because he is a friend, yet because of his persistence he will rouse himself and give him what he wants.
9 І Я вам кажу́: просіть, — і буде вам да́но, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам!
“And so I say to you – Ask, and your prayer will be granted, search, and you will find; knock, and the door will be opened to you.
10 Бо кожен, хто просить — одержує, хто шукає — знахо́дить, а тому́, хто стукає — відчинять.
For the person who asks receives, everyone who searches finds, and to the person who knocks the door will be opened.
11 І котри́й з вас, батьків, як син хліба проси́тиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому га́дину?
What father among you, if his son asks him for a fish, will give him a snake instead,
12 Або, як яйця́ він проситиме, дасть йому скорпіо́на?
or, if he asks for an egg, will give him a scorpion?
13 Отож, коли ви, бувши злі, потра́пите добрі дари́ своїм дітям давати, — скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?“
If you, then, naturally wicked though you are, know how to give good gifts to your children, how much more will the Father in heaven give the Holy Spirit to those who ask him!”
14 Раз виго́нив Він де́мона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив. А наро́д дивувався.
Once Jesus was driving out a mute demon, and, when the demon had gone out, the mute man spoke. The people were amazed at this;
15 А деякі з них гомоніли: „Виганяє Він де́монів силою Вельзеву́ла, князя де́монів“.
but some of them said, “He drives out demons by the help of Beelzebul, the chief of the demons”;
16 А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.
while others, to test him, asked him for some sign from the heavens.
17 Він же знав думки їхні, і промовив до них: „Кожне царство, само проти себе поді́лене, запусті́є, і дім на дім упаде́.
Jesus himself, however, was aware of what they were thinking, and said to them, “Any kingdom wholly divided against itself becomes a desolation; and a divided house falls.
18 А коли й сатана́ поділився сам супроти себе, — як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзеву́лом виго́ню Я демонів.
So, too, if Satan is wholly divided against himself, how can his kingdom last? Yet you say that I drive out demons by the help of Beelzebul.
19 Коли ж Вельзеву́лом виго́ню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам су́ддями.
But, if it is by Beelzebul’s help that I drive out demons, by whose help is it that your own sons drive them out? Therefore they will themselves be your judges.
20 А коли пальцем Божим виго́ню Я де́монів, то справді прийшло до вас Боже Царство.
But, if it is by the hand of God that I drive out demons, then the kingdom of God must already be upon you.
21 Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпе́ці маєток його.
When a strong man is keeping guard, fully armed, over his own mansion, his property is in safety;
22 Коли ж дужчий від нього його нападе́ й переможе, то всю збро́ю йому забере́, на яку покладався був той, і роздасть свою здо́бич.
but, when one still stronger has attacked and overpowered him, he takes away all the weapons on which the other had relied, and divides his spoil.
23 Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає!
Whoever is not with me is against me, and the person who does not help me to gather is scattering.
24 Коли дух нечистий виходить з люди́ни, то блукає місцями безві́дними, відпочинку шукаючи, але, не знахо́дячи, каже: „Верну́ся до хати своєї, звідки я вийшов“.
No sooner does a foul spirit leave someone, than it passes through places where there is no water, in search of rest; and finding none, it says ‘I will go back to the home which I left’;
25 А як ве́рнеться він, то хату знахо́дить заме́тену й при́брану.
but, on coming there, it finds it unoccupied, swept, and put in order.
26 Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, — і входять вони та й живуть там. І буде останнє люди́ні тій гірше за перше!“
Then it goes and brings with it seven other spirits more wicked than itself, and they go in, and make their home there; and the last state of that person proves to be worse than the first.”
27 І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос підне́сла й сказала до Нього: „Блаженна утро́ба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх!“
As Jesus was saying this, a woman in the crowd, raising her voice, exclaimed, “Happy was the mother who bore you and nursed you!”
28 А Він відказав: „Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже́!“
But Jesus replied, “Rather, happy are those who listen to God’s message and keep it.”
29 А як люди збира́лися, Він почав промовляти: „Рід цей — рід лукавий: він ознаки шукає, та ознаки йому не дадуть, крім ознаки проро́ка Йо́ни.
As the crowds increased, Jesus began to speak, “This generation is a wicked generation. It is asking a sign, but no sign will be given it except the sign of Jonah.
30 Бо як Йо́на ознакою був для ніневі́тян, так буде й Син Лю́дський для роду цього́.
For, as Jonah became a sign to the people of Nineveh, so will the Son of Man be to this generation.
31 Цариця півде́нна на суд стане з му́жами роду цього́, — і їх засудить, бо вона з кінця світу прийшла Соломо́нову мудрість послухати. А тут ось Хтось більший, аніж Соломо́н!
At the judgment the Queen of the South will rise up with the people of this generation, and will condemn them, because she came from the ends of the earth to listen to the wisdom of Solomon; and here is more than a Solomon!
32 Ніневі́тяни стануть на суд із цим родом, — і засудять його, вони бо пока́ялися через Йонину проповідь. А тут ось Хтось більший, ніж Йона!
At the judgment the men of Nineveh will stand up with this generation, and will condemn it, because they repented at Jonah’s proclamation; and here is more than a Jonah!
33 Засвіченого світла ніхто в схо́вок не ставить, ані під посу́дину, але на світи́льника, щоб бачили світло, хто входить.
No one lights a lamp, and then puts it in the cellar or under a basket, but he puts it on the lamp-stand, so that anyone who comes in may see the light.
34 Око твоє — то світи́льник для тіла; тому́, як око твоє буде дуже, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око нездатне було́, то й усе тіло твоє буде темне.
The lamp of the body is your eye. When your eye is unclouded, your whole body, also, is lit up; but, as soon as your eye is diseased, your body, also, is darkened.
35 Отож, уважай, щоб те світло, що в тобі, не сталося те́мрявою!
Take care, therefore, that the inner light is not darkness.
36 Бо коли твоє тіло все світле, і не має жа́дної темної частини, то все буде світле, неначе б світильник ося́яв блиском тебе“.
If, then, your whole body is lit up, and no corner of it darkened, the whole will be lit up, just as when a lamp gives you light by its brilliance.”
37 Коли Він говорив, то один фарисей став благати Його пообідати в нього. Він же прийшов та й сів при столі.
As Jesus finished speaking, a Pharisee asked him to breakfast with him, and Jesus went in and took his place at the table.
38 Фарисей же, побачивши це, здивувався, що перед обідом Він перш не обмився.
The Pharisee noticed, to his astonishment, that Jesus omitted the ceremonial washing before breakfast.
39 Господь же промовив до нього: „Тепер ви, фарисеї, он чистите зо́внішність ку́хля та миски, а ваше нутро́ повне зди́рства та кривди!
But the Master said to him, “You Pharisees do, it is true, clean the outside of the cup and of the plate, but inside you yourselves are filled with greed and wickedness.
40 Нерозумні, — чи ж Той, Хто створив оте зо́внішнє, не створив Він і внутрішнє?
Fools! Did not the maker of the outside make the inside too?
41 Тож милостиню подавайте з унутрішнього, — і ось все буде вам чисте.
Only give away what is in them in charity, and at once you have the whole clean.
42 Горе вам, фарисеям, — бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того́ не лишати!
But alas for you Pharisees! You pay tithes on mint, rue, and herbs of all kinds, and pass over justice and love to God. These last you ought to have put into practice without neglecting the first.
43 Горе вам, фарисеям, що любите перші лавки́ в синагогах та привіти на ри́нках!
Alas for you Pharisees! You delight to have the front seat in the synagogues, and to be greeted in the markets with respect.
44 Горе вам, — бо ви як гроби́ непомітні, — люди ж ходять по них і не знають того“.
Alas for you! You are like unsuspected graves, over which men walk unawares.”
45 Озвався ж один із зако́нників, і каже Йому: „Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш!“
Here one of the students of the Law interrupted him by saying, “Teacher, when you say this, you are insulting us also.”
46 А Він відказав: „Горе й вам, зако́нникам, бо ви на людей тягарі́ накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не дото́ркуєтесь тягарі́в!
But Jesus went on, “Alas for you, too, you students of the Law! You load people with loads that are too heavy to carry, but do not, yourselves, touch them with one of your fingers.
47 Горе вам, бо надгро́бки пророкам ви ставите, — ваші ж батьки́ були їх повбивали.
Alas for you! You build the monuments of the prophets whom your ancestors killed.
48 Так, — визнаєте ви й хвалите вчинки батьків своїх: бо вони їх повбивали, а ви їм надгро́бки будуєте!
You are actually witnesses to your ancestors’ acts and show your approval of them, because, while they killed the prophets, you build tombs for them.
49 Через те й мудрість Божа сказала: „Я пошлю їм пророків й апо́столів, — вони ж декого з них повбивають, а декого ви́женуть,
That is why the wisdom of God said – ‘I will send to them prophets and apostles,
50 щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від ство́рення світу,
some of whom they will persecute and kill, in order that the blood of all the prophets that has been spilt since the creation of the world may be exacted from this generation –
51 від крови Авеля аж до крови Заха́рія, що загинув між же́ртівником і храмом“! Так, кажу вам, — відомсти́ться це все на цім роді!
from the blood of Abel down to the blood of Zechariah, who was slain between the altar and the house of God.’ Yes, I tell you, it will be exacted from this generation.
52 Горе вам, зако́нникам, бо взяли́ ви ключа́ розумі́ння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, борони́ли!“
Alas for you students of the Law! You have taken away the key of the door of knowledge. You have not gone in yourselves and you have hindered those who try to go in.”
53 А коли Він вихо́див ізвідти, стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей, —
When Jesus left the house, the teachers of the Law and the Pharisees began to press him hard and question him closely on many subjects,
54 вони чатува́ли на Нього, щоб зловити що з уст Його (і щоб оска́ржити Його́).
laying traps for him, so as to seize on anything that he might say.
