Від Луки 11
1 І сталось, як молився Він у місці одно́му, і коли перестав, озвався до Нього один із Його у́чнів: „Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів.“
Anih loe ahmuen maeto ah caeh moe, lawkthuih pacoengah, a hnukbang maeto mah anih khaeah, Angraeng, Johan mah a hnukbang kaminawk hanah lawkthuih patuk baktih toengah, kaicae han doeh lawkthuihaih na patuk ah, tiah a naa.
2 Він же промовив до них: „Коли молитеся, говоріть: „Отче наш, що на небі! Нехай святиться Ім'я́ Твоє, нехай при́йде Царство Твоє, нехай бу́де воля Твоя, як на небі, так і на землі.
Anih mah nihcae khaeah, Lawk na thuih o naah, Van ah kaom kaicae Ampa, na hmin saiqathaih om nasoe. Na prae angzo lai nasoe, van ih baktih toengah, na koehhaih long nuiah koep nasoe.
3 Хліба нашого щоденного дай нам на кожний день.
Ni thokkruek kaicae han caaknaek na paek ah.
4 І прости нам наші гріхи́, бо й самі ми прощаємо кожному боржнико́ві нашому. І не введи нас у випробо́вування, але визволи нас від лукавого!“
Kaicae khae laiba tawn kaminawk ka tahmen o baktih toengah, ka sak o ih zaehaihnawk to tahmen ah. Pacuekhaih thungah na hoi hmah; kami zae ban thung hoi na loisak ah:
5 І сказав Він до них: „Хто з вас матиме при́ятеля, і пі́де до нього опі́вночі, і скаже йому: „Позич мені, друже, три хліби́,
Anih mah nihcae khaeah, Nangcae thung ih kami maeto loe ampui maeto tawnh, anih loe ampui khaeah qum taning ah caeh moe, Ampui takaw kae thumto na coi raeh;
6 бо прийшов із дороги до мене мій при́ятель, я ж не маю, що́ дати йому“.
kholong caeh kam pui kai khaeah angzoh, toe a hmaa ah patoem han tidoeh ka tawn ai, tiah a naa.
7 А той із сере́дини в відповідь скаже: „Не роби мені кло́поту, — уже за́мкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі“.
To naah imthung ah kaom anih mah, Raihaih na paek hmah, thok ka takraeng boeh, vaihi ka caanawk hoi nawnto ka iih o boeh; hmuen paek han ih kang thawk thai mak ai, tiah a naa.
8 Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докуча́ння його він устане та й дасть йому, скільки той потребу́є.
Kang thuih o, Anih loe angmah ih ampui ah oh pongah takaw paek han ih angthawk mak ai, a hnik pae khruek pongah ni anih mah angthawk ueloe, a koeh zetto paek tih.
9 І Я вам кажу́: просіть, — і буде вам да́но, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам!
To pongah kang thuih o, Hniah, paek tih; pakrong ah, hnu tih; takhuek ah, na paong pae tih.
10 Бо кожен, хто просить — одержує, хто шукає — знахо́дить, а тому́, хто стукає — відчинять.
Hni kami loe hak; pakrong kami loe hnuk; takhuek kami loe paong pae tih.
11 І котри́й з вас, батьків, як син хліба проси́тиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому га́дину?
Nangcae thungah ampa ah kaom kami, Na capa mah takaw na hni nahaeloe, anih han thlung na paek tih maw? To tih ai boeh loe tanga na hni nahaeloe, anih han pahui na paek tih maw?
12 Або, як яйця́ він проситиме, дасть йому скорпіо́на?
To tih ai boeh loe aadui na hni nahaeloe, anih han sataai na paek tih maw?
13 Отож, коли ви, бувши злі, потра́пите добрі дари́ своїм дітям давати, — скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?“
Kasae nangcae mah mataeng doeh, na caanawk han kahoih hmuen paek na panoek o nahaeloe, van ah kaom nam pa mah cae loe hni kaminawk khaeah Kacai Muithla nazetto maw paek aep tih? tiah a naa.
14 Раз виго́нив Він де́мона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив. А наро́д дивувався.
Lokaa kami takoh thung ih taqawk sae maeto anih mah haek pae. Takoh thung hoi taqawk tacawt pacoengah loe, lokaa to lok apaeh; to pongah kaminawk loe dawnrai o.
15 А деякі з них гомоніли: „Виганяє Він де́монів силою Вельзеву́ла, князя де́монів“.
Toe thoemto kaminawk mah, Anih loe kalen koek taqawk Beelzebub ih ahmin hoiah ni taqawknawk to haek, tiah thuih o.
16 А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.
Kalah kaminawk mah loe van bang ih angmathaih maeto hnuksak hanah anih to tanoek o.
17 Він же знав думки їхні, і промовив до них: „Кожне царство, само проти себе поді́лене, запусті́є, і дім на дім упаде́.
Anih mah nihcae poekhaih to panoek pae naah, nihcae khaeah, maeto hoi maeto ampraek moe, angtuh nahaeloe, prae to amro tih; imthong doeh maeto hoi maeto ampraek moe, angtuh nahaeloe, amtim tih.
18 А коли й сатана́ поділився сам супроти себе, — як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзеву́лом виго́ню Я демонів.
Setan doeh maeto hoi maeto ampraek moe, angmah hoi angmah angtuh nahaeloe, kawbangah maw a prae to angdoe thai tih? Toe nangcae mah loe Beelzebub ih ahmin hoiah ni taqawknawk to ka haek, tiah na thuih o.
19 Коли ж Вельзеву́лом виго́ню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам су́ддями.
Beelzebub ih ahmin hoiah taqawknawk to ka haek nahaeloe, na caanawk mah loe mi ih ahmin hoiah maw taqawknawk to haek o? To pongah nihcae ni nangcae lokcaekkung ah ni om o tih.
20 А коли пальцем Божим виго́ню Я де́монів, то справді прийшло до вас Боже Царство.
Toe taqawknawk to Sithaw ih banpazung hoiah ka haek nahaeloe, Sithaw mah siangpahrang ah uk ih prae loe nangcae nuiah phak boeh.
21 Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпе́ці маєток його.
Thacak kami mah a im to maiphaw hoiah toep naah ni, angmah ih hmuenmaenawk to cuem.
22 Коли ж дужчий від нього його нападе́ й переможе, то всю збро́ю йому забере́, на яку покладався був той, і роздасть свою здо́бич.
Toe anih pong thacak kue kami anih khaeah angzoh moe, anih to pazawk naah loe, anih mah oep ih maiphaw to anih khae hoi lak pae ving moe, anih ih hmuennawk to haeh pae phaeng.
23 Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає!
Kai hoi nawnto om ai kami loe kai ih misa ah oh: kai hoi nawnto amkhueng ai kami loe, ampraek phang.
24 Коли дух нечистий виходить з люди́ни, то блукає місцями безві́дними, відпочинку шукаючи, але, не знахо́дячи, каже: „Верну́ся до хати своєї, звідки я вийшов“.
To kami takoh thung hoiah kaciim ai muithla tacawt naah, muithla loe ahmuen kazaek ah caeh moe, anghakhaih ahmuen to pakrong; toe tidoeh hnu ai, to pongah anih mah, Ka caehtaak ih im ah kam laem let han, tiah a thuih.
25 А як ве́рнеться він, то хату знахо́дить заме́тену й при́брану.
Anih amlaem let naah, kaciim bit ah pahuih moe, taprikcai ih im to a hnuk.
26 Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, — і входять вони та й живуть там. І буде останнє люди́ні тій гірше за перше!“
To naah anih mah caeh moe, angmah pong kasae kue muithla sarihto a hoih, a thungah akun o moe, to ah oh o: hnukkhuem ah kaom to kami ih khosakhaih dan loe tangsuek ih pongah doeh nung kue, tiah a naa.
27 І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос підне́сла й сказала до Нього: „Блаженна утро́ба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх!“
Anih mah hae loknawk thuih naah, amkhueng kami thung ih nongpata maeto mah anih khaeah, Nang tapen zok hoi nang tahnu tui panae kami loe tahamhoih, tiah a naa.
28 А Він відказав: „Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже́!“
Anih mah, Sithaw lok to thaih moe, sah kaminawk loe to kaminawk pongah tahamhoih o kue, tiah a naa.
29 А як люди збира́лися, Він почав промовляти: „Рід цей — рід лукавий: він ознаки шукає, та ознаки йому не дадуть, крім ознаки проро́ка Йо́ни.
Paroeai kaminawk nawnto amkhueng o naah, anih mah, Hae dung ih kaminawk loe kasae kaminawk ah ni oh o: nihcae loe angmathaih maeto pakrong o; tahmaa Jonah angmathaih khue ai ah loe, angmathaih paek mak ai boeh.
30 Бо як Йо́на ознакою був для ніневі́тян, так буде й Син Лю́дський для роду цього́.
Jonah loe Nineveh kaminawk khaeah angmathaih maeto ah oh baktih toengah, kami Capa doeh hae dung kaminawk ih angmathaih ah om tih.
31 Цариця півде́нна на суд стане з му́жами роду цього́, — і їх засудить, бо вона з кінця світу прийшла Соломо́нову мудрість послухати. А тут ось Хтось більший, аніж Соломо́н!
Lokcaek naah aloih bang ih siangpahrang nongpata loe hae dung kaminawk hoi nawnto angdoe ueloe, nihcae to zaehaih net tih: to nongpata loe Solomon palunghahaih lok to tahngaih hanah, kangtaeng koek long ahmuen hoiah angzoh; khenah, Solomon pong kalen kue haeah oh.
32 Ніневі́тяни стануть на суд із цим родом, — і засудять його, вони бо пока́ялися через Йонину проповідь. А тут ось Хтось більший, ніж Йона!
Lokcaek naah Nineveh kaminawk loe hae dung kaminawk hoi nawnto angdoe o ueloe, nihcae to zaehaih net o tih: nihcae loe Jonah mah lokthuih naah dawnpakhuem o; khenah, Jonah pong kalen kue haeah oh.
33 Засвіченого світла ніхто в схо́вок не ставить, ані під посу́дину, але на світи́льника, щоб бачили світло, хто входить.
Mi mah doeh, hmaithawk hmai paang naah, kamtueng ai ahmuen ah suem vai ai, takho hoiah doeh khuk vai ai, imthung ah angzo kaminawk mah aanghaih hnuk o thai hanah, hmai paanghaih ahmuen ah ni a suek o.
34 Око твоє — то світи́льник для тіла; тому́, як око твоє буде дуже, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око нездатне було́, то й усе тіло твоє буде темне.
Mik loe takpum aanghaih ah oh: na mik aang naah ni, na takpum boih to aang; toe na mik aang ai naah, na takpum to ving boih.
35 Отож, уважай, щоб те світло, що в тобі, не сталося те́мрявою!
To pongah na takpum ah kaom hmai to vingsak han ai ah acoe ah.
36 Бо коли твоє тіло все світле, і не має жа́дної темної частини, то все буде світле, неначе б світильник ося́яв блиском тебе“.
Na takpum to aang boih moe, vinghaih tetta doeh om ai nahaeloe, ka aang hmaithawk hmai mah ang toeh ih baktih toengah, takpum to aang boih tih, tiah a naa.
37 Коли Він говорив, то один фарисей став благати Його пообідати в нього. Він же прийшов та й сів при столі.
Anih lokthuih pacoengah, Farasi kami maeto mah anih hoi nawnto buhcaak hanah kawk: buhcaak hanah anih loe caeh moe, buhkung ah anghnut.
38 Фарисей же, побачивши це, здивувався, що перед обідом Він перш не обмився.
Anih loe ban amsae hmaloe ai ah buh a caak, tiah Farasi kami mah hnuk naah dawnrai.
39 Господь же промовив до нього: „Тепер ви, фарисеї, он чистите зо́внішність ку́хля та миски, а ваше нутро́ повне зди́рства та кривди!
Angraeng mah anih khaeah, Nangcae Farasi kaminawk loe boengloeng hoi sabae to a nui bang kathoeng ah pasaeh o, toe na thung bangah loe amoehhaih hoi sethaih hoiah ni koi.
40 Нерозумні, — чи ж Той, Хто створив оте зо́внішнє, не створив Він і внутрішнє?
Nangcae kamthunawk, a nui bang sah Kami mah na ai maw a thung bang doeh sak?
41 Тож милостиню подавайте з унутрішнього, — і ось все буде вам чисте.
Na tawnh o ih to baktih hmuennawk to kamtang kaminawk hanah paek oh; to tiah nahaeloe khenah, hmuennawk loe nangcae han ciim boih.
42 Горе вам, фарисеям, — бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того́ не лишати!
Farasi kaminawk, khosak na bing o! Cungsim, cungpram hoi congca hmuihoih aannawk hato thungah maeto na paek o, toe toenghaih hoi Sithaw amlunghaih to na caeh o taak ving: kalah hmuennawk sak hanah caehtaak ai ah, hae hmuennawk hae na sak o boih han oh.
43 Горе вам, фарисеям, що любите перші лавки́ в синагогах та привіти на ри́нках!
Farasi kaminawk, khosak na bing o! Sineko ah anghnuthaih hmuensang to na koeh o moe, hmuenmae zawhhaih ahmuen ah saiqat paekhaih to na koeh o.
44 Горе вам, — бо ви як гроби́ непомітні, — люди ж ходять по них і не знають того“.
Angsah thaih, Ca tarik kaminawk hoi Farasi kaminawk, khosak na bing o! Nangcae loe kamtueng ai, kaminawk mah a nuiah cawh o ih taprong hoiah ni nang hmong o, tiah a naa.
45 Озвався ж один із зако́нників, і каже Йому: „Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш!“
To naah daan kop kami maeto mah anih khaeah, Patukkung, hae hmuennawk hoiah kaicae kasae nang thuih, tiah a naa.
46 А Він відказав: „Горе й вам, зако́нникам, бо ви на людей тягарі́ накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не дото́ркуєтесь тягарі́в!
Jesu mah, Daan kop kaminawk, Nangcae doeh khosak na bing o! Pazawk ai ih hmuenzit to kaminawk han na phawh o sak nganga, nangmacae mah loe banpazung maeto hoiah mataeng doeh na sui o ai.
47 Горе вам, бо надгро́бки пророкам ви ставите, — ваші ж батьки́ були їх повбивали.
Khosak na bing o! Nam panawk mah tahmaanawk to hum o pongah, tahmaanawk ih taprong to na sak pae o.
48 Так, — визнаєте ви й хвалите вчинки батьків своїх: бо вони їх повбивали, а ви їм надгро́бки будуєте!
Tangtang ni, nangcae loe nam panawk mah sak o ih hmuennawk hnukung ah na oh o: nam panawk mah tahmaanawk hum o pongah ni, nihcae ih taprong to na sak pae o.
49 Через те й мудрість Божа сказала: „Я пошлю їм пророків й апо́столів, — вони ж декого з них повбивають, а декого ви́женуть,
To pongah Sithaw palunghahaih mah loe, Tahmaa hoi patoeh ih kaminawk to nihcae khaeah ka patoeh han, toe nihcae thung ih thoemto kaminawk to nihcae mah hum o tih, thoemto kaminawk loe pacaekthlaek o tih, tiah thuih, tiah a naa.
50 щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від ство́рення світу,
Long sak tangsuek na hoiah kaom, tahmaanawk boih athii palonghaih pongah lokcaekhaih loe hae dung kaminawk nuiah om tih;
51 від крови Авеля аж до крови Заха́рія, що загинув між же́ртівником і храмом“! Так, кажу вам, — відомсти́ться це все на цім роді!
loktang kang thuih o, Tempul hoi hmaicam salakah hum o ih, Abel hoi kamtong Zekariah khoek to athii palonghaih pongah kaom lokcaekhaih loe, hae dung kaminawk nuiah om tih.
52 Горе вам, зако́нникам, бо взяли́ ви ключа́ розумі́ння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, борони́ли!“
Daan kop kaminawk, Khosak na bing o! Panoekhaih cabi to na lak o ving boeh: nangmacae doeh a thungah na kun o ai, a thungah akun kaminawk doeh na pakaa o, tiah a naa.
53 А коли Він вихо́див ізвідти, стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей, —
Hae hmuennawk nihcae khaeah a thuih pae pacoengah, anih palungphuisak moe, paroeai kalah loknawk thuisak hanah, ca tarik kaminawk hoi Farisinawk mah anih to lokdueng o:
54 вони чатува́ли на Нього, щоб зловити що з уст Його (і щоб оска́ржити Його́).
A thuih ih lok pongah anih zae net o thai hanah, nihcae mah anih to zing o.
