Плач Єремії 5
1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
Seyè, gade sa ki te rive nou non! Voye je gade nou. Wè nan ki mizè nou ye!
2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
Peyi nou an nan men moun lòt nasyon! Yo pran kay nou pou yo.
3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
Nou se timoun san papa. Manman nou tankou fanm ki pèdi mari yo.
4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
Se achte pou n' achte dlo pou nou bwè. Si nou pa gen lajan, nou pa jwenn bwa pou nou boule.
5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
N'ap travay di tankou bourik, tankou bèf kabwa. Nou bouke, nou pa ka pran kanpo.
6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
Pou nou ka jwenn manje pou nou manje nou blije ap lonje men bay peyi Lejip ak peyi Lasiri.
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
Zansèt nou yo fè peche. Yo pa la ankò! Se nou menm k'ap peye pou sa yo te fè.
8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
Moun k'ap gouvènen nou yo se esklav yo ye. Pesonn pa ka delivre nou anba men yo.
9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
Se gwo danje lè nou soti al dèyè manje. Ansasen toupatou nan peyi a.
10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
Grangou ban nou lafyèb. Kò nou cho kou dife.
11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
Yo fè kadejak sou madanm nou sou mòn Siyon an. Nan tout ti bouk peyi Jida yo yo kenbe pitit fi nou yo.
12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
Yo pran chèf nou yo, yo pann yo. Yo derespekte granmoun nou yo.
13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
Yo fòse jenn gason nou yo rale moulen. Ti gason nou yo ap titibe anba gwo chay bwa.
14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
Granmoun yo pa chita nan pòtay lavil la ankò. Jennmoun nou yo pa chante ankò.
15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
Pa gen kè kontan lakay nou. Nou pa danse ankò! Lapenn plen kè nou!
16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
Tou sa ki te konn ban nou kè kontan disparèt. Nou te peche, malè tonbe sou nou.
17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
Nou malad nan fon kè nou, nou pa ka wè tèlman n'ap kriye,
18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
paske mòn Siyon an tounen savann. Se bèt nan bwa ase ki rete la.
19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
Men ou menm, Seyè, ou wa pou tou tan. W'ap gouvènen jouk sa kaba.
20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
Poukisa ou lage nou pou tout tan sa a? Gen lè ou p'ap janm chonje nou ankò!
21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
Seyè, fè nou tounen vin jwenn ou non! Fè nou tounen vin jwenn ou! Fè nou viv jan nou te konn viv nan tan lontan an non!
22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
Eske ou voye nou jete pou tout bon? Pou di ou p'ap janm sispann fache sou nou?
