Від Івана 20
1 А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було́, прийшла Марія Магдали́на до гро́бу, та й бачить, що камінь від гро́бу відва́лений.
On the first day of the week, very early in the morning, while it was yet dark, Mary Magdalene came to the tomb and discovered that the stone had been removed from the tomb.
2 Тож біжить вона та й прибуває до Си́мона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: „Взяли́ Господа з гро́бу, і ми не знаємо, де́ покла́ли Його!“
So she came running to Simon Peter and that other disciple whom Jesus loved, saying, "They have taken the Master out of the tomb, and we do not know where they have laid him!"
3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гро́бу пішли.
So Peter and the other disciples set out at once to go to the tomb.
4 Вони ж бігли оби́два укупі, але другий той учень попе́реду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув.
They both began to run; and the other disciple ran faster than Peter, and came first to the tomb.
5 І, нахили́вшися, бачить — лежить полотно... Але він не ввійшов.
Stooping down he glanced in and saw the linen wrapping lying on the ground; but he did not go in.
6 Прибува́є і Си́мон Петро, що слідко́м за ним біг, і входить до гробу, і полотно оглядає, що лежало,
Then Peter also came following him, and he went inside the tomb; and he gazed at the linen wrapping as they lay,
7 і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащани́цею, але о́сторонь, зго́рнена, в іншому місці.
and the napkin which had been about his head not lying with the wrappings, but rolled up in it’s own place.
8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, — і ввірував.
Then the other disciple also who arrived first at the tomb went inside, and he perceived and believed.
9 Бо ще не розуміли з Писа́ння вони, що Він має воскре́снути з мертвих.
For not yet had they understood the Scripture, that he must rise again from the dead.
10 І учні верну́лися знову до се́бе.
Then the disciples went back again to their home.
11 А Марія стояла при гро́бі назо́вні та й плакала. Плачучи́, нахилилась до гробу.
Meanwhile, outside, Mary stood sobbing near the tomb. Still sobbing she stooped and looked into the tomb,
12 І бачить два Анголи́, що в білім сиділи, — один у голова́х, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло.
and gazed at two angels in glistening white sitting, one at the head the other at the feet, where the body of Jesus had lain.
13 І говорять до неї вони: „Чого плачеш ти, жінко?“Та відказує їм: „Узяли́ мого Господа, і я не знаю, де Його покла́ли.
They said to her, "Woman, why are you weeping?" She answered, "Because they have taken away my Master, and I do not know where they have laid him."
14 І, сказавши оце, оберну́лась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус.
When she had said this she turned around and saw Jesus standing there, but did not know that it was Jesus.
15 Промовляє до неї Ісус: „Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?“Вона ж, думаючи, що то садівни́к, говорить до Нього: „Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де́ покла́в ти Його, — і Його я візьму́!“
Jesus said to her. "Woman, why are you weeping? Whom are you seeking?’ She, supposing that he was the gardener, said to him, "Sir, if you have borne him away, tell me where you have put him, and I will take him away, myself."
16 Ісус мовить до неї: „Маріє!“А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: „Раббуні́!“цебто: „Учителю мій!“
"Mary," said Jesus. She turned to him. "Rabboni!" she cried in Hebrew. That is to say, "Teacher."
17 Говорить до неї Ісус: „Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розпові́ж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!“
"Do not cling to me," said Jesus, "for I am not yet ascended to the Father. But go to my brothers and say to them, "‘I am ascending to my Father and your Father, to my God and your God.’"
18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіща́є, що бачила Господа, і Він це їй сказав.
Away went Mary Magdalene to the disciples with the tidings, "I have seen the Master!" and that he said these things to her.
19 Того ж дня — дня першого в тижні, — коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були́, були за́мкнені, — бо боялись юдеїв, — з'явився Ісус, і став посере́дині, та й промовляє до них: „Мир вам!“
On the evening of that same day, the first day of the week, although the doors of the room where the disciples gathered had been locked for fear of the Jews, Jesus came, and there he stood among them, saying. "Peace to you!"
20 І, сказавши оце, показав Він їм ру́ки та бо́ка. А учні зраділи, побачивши Господа.
As he said this he showed them his hands and his side. Then were the disciple glad, when they saw the Lord.
21 Тоді зно́ву сказав їм Ісус: „Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!“
Then Jesus said to them again. "Peace to you. As my Father has sent me forth, I also now am sending you."
22 Сказавши оце, Він дихну́в, і говорить до них: „Прийміть Духа Святого!
When he had said this he breathed upon them and said.
23 Кому гріхи про́стите, — про́стяться їм, а кому затри́маєте, — то затри́маються!“
"Receive the Holy Spirit. If you remit any one’s sins, they are remitted; if you retain them they are retained."
24 А Хома́, один з Дванадцятьох, званий Близню́к, із ними не був, як прихо́див Ісус.
But Thomas, one of the Twelve, who was called "The Twin." was not with them when Jesus came.
25 Інші ж учні сказали йому: „Ми бачили Господа!“А він відказав їм: „Коли на руках Його зна́ку відцвя́шного я не побачу, і пальця свого́ не вкладу́ до відцвя́шної рани, і своєї руки не вкладу́ до боку Його, — не ввірую!“
Accordingly the other disciples kept telling him, "We have seen the Lord." But he told them, "Unless I see in his hands the print of the nails, and thrust my finger into the print of the nails, and thrust my hand into his side, I will not believe it."
26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома́. І, як за́мкнені двері були́, прийшов Ісус, і став посере́дині та й проказав: „Мир вам!“
A week later his disciples were again in the house, and Thomas was with them. Jesus came, although the doors were locked, and stood there among and said. "Peace to you!"
27 Потім каже Хомі: „Простягни́ свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади́ до бо́ку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!“
Then to Thomas he said. "Place your finger here, and see my hands; and place your hand here, and thrust it into my side, and become not unbelieving, but believing."
28 А Хома відповів і сказав Йому: „Господь мій і Бог мій!“
Thomas answered him, "My Lord and my God!"
29 Промовляє до нього Ісус: „Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!“
"Because you have seen me, Thomas, you have believed," Jesus told him. "Blessed are those who, without seeing, yet believed."
30 Багато ж і інших озна́к учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.
There were then many other signs which Jesus performed in the presence of his disciples, which have not been written in this book;
31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я́ Його!
but these have been written that you may believe that Jesus is the Christ, the Son of God, and that by believing you may have life in his name.
