Від Івана 10
1 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник.
Amen, amen dico vobis: qui non intrat per ostium in ovile ovium, sed ascendit aliunde: ille fur est, et latro.
2 А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух.
Qui autem intrat per ostium, pastor est ovium.
3 Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.
Huic ostiarius aperit, et oves vocem eius audiunt, et proprias ovas vocat nominatim, et educit eas.
4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́.
Et cum proprias oves emiserit, ante eas vadit: et oves illum sequuntur, quia sciunt vocem eius.
5 За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.
Alienum autem non sequuntur, sed fugiunt ab eo: quia non noverunt vocem alienorum.
6 Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.
Hoc proverbium dixit eis Iesus. Illi autem non cognoverunt quid loqueretur eis.
7 І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.
Dixit ergo eis iterum Iesus: Amen, amen dico vobis, quia ego sum ostium ovium.
8 Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
Omnes quotquot venerunt, fures sunt, et latrones, et non audierunt eos oves.
9 Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.
Ego sum ostium. Per me si quis introierit, salvabitur: et ingredietur, et egredietur, et pascua inveniet.
10 Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.
Fur non venit nisi ut furetur, et mactet, et perdat. Ego veni ut vitam habeant, et abundantius habeant.
11 Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.
Ego sum pastor bonus. Bonus pastor animam suam dat pro ovibus suis.
12 А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.
Mercenarius autem, et qui non est pastor, cuius non sunt oves propriæ, videt lupum venientem, et dimittit oves, et fugit: et lupus rapit, et dispergit oves:
13 А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.
mercenarius autem fugit, quia mercenarius est, et non pertinet ad eum de ovibus.
14 Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
Ego sum pastor bonus: et cognosco meas, et cognoscunt me meæ.
15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.
Sicut novit me Pater, et ego agnosco Patrem: et animam meam pono pro ovibus meis.
16 Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!
Et alias oves habeo, quæ non sunt ex hoc ovili: et illas oportet me adducere, et vocem meam audient, et fiet unum ovile, et unus pastor.
17 Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.
Propterea me diligit Pater: quia ego pono animam meam, ut iterum sumam eam.
18 Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.
Nemo tollit eam a me: sed ego pono eam a meipso, et potestatem habeo ponendi eam: et potestatem habeo iterum sumendi eam: Hoc mandatum accepi a Patre meo.
19 З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.
Dissensio iterum facta est inter Iudæos propter sermones hos.
20 І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“
Dicebant autem multi ex ipsis: Dæmonium habet, et insanit: quid eum auditis?
21 Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“
Alii dicebant: Hæc verba non sunt dæmonium habentis: numquid dæmonium potest cæcorum oculos aperire?
22 Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.
Facta sunt autem Encænia in Ierosolymis: et hiems erat.
23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.
Et ambulabat Iesus in templo, in porticu Salomonis.
24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“
Circumdederunt ergo eum Iudæi, et dicebant ei: Quousque animam nostram tollis? Si tu es Christus, dic nobis palam.
25 Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.
Respondit eis Iesus: Loquor vobis, et non creditis. Opera, quæ ego facio in nomine Patris mei, hæc testimonium perhibent de me:
26 Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.
sed vos non creditis, quia non estis ex ovibus meis.
27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.
Oves meæ vocem meam audiunt: et ego cognosco eas, et sequuntur me:
29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.
Pater meus quod dedit mihi, maius omnibus est: et nemo potest rapere de manu Patris mei.
30 Я й Отець — Ми одне!“
Ego, et Pater unum sumus.
31 Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.
Sustulerunt ergo lapides Iudæi, ut lapidarent eum.
32 Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“
Respondit eis Iesus: Multa bona opera ostendi vobis ex Patre meo, propter quod eorum opus me lapidatis?
33 Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.
Responderunt ei Iudæi: De bono opere non lapidamus te, sed de blasphemia: et quia tu homo cum sis, facis teipsum Deum.
34 Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?
Respondit eis Iesus: Nonne scriptum est in lege vestra: quia Ego dixi, dii estis?
35 Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,
Si illos dixit deos, ad quos sermo Dei factus est, et non potest solvi scriptura:
36 то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?
quem Pater sanctificavit, et misit in mundum, vos dicitis: Quia blasphemas: quia dixi, Filius Dei sum?
37 Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.
Si non facio opera Patris mei, nolite credere mihi.
38 А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“
Si autem facio: et si mihi non vultis credere, operibus credite, ut cognoscatis, et credatis quia Pater in me est, et ego in Patre.
39 Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.
Quærebant ergo eum apprehendere: et exivit de manibus eorum.
40 І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.
Et abiit iterum trans Iordanem in eum locum, ubi erat Ioannes baptizans primum: et mansit illic:
41 І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.
et multi venerunt ad eum, et dicebant: Quia Ioannes quidem signum fecit nullum.
42 І багато-хто ввірували в Нього там.
Omnia autem quæcumque dixit Ioannes de hoc, vera erant. Et multi crediderunt in eum.
