Від Івана 10
1 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник.
En vérité, en vérité je vous le dis, celui qui n'entre pas par la porte dans la bergerie des brebis, mais qui y pénètre par un autre endroit, est un larron et un brigand.
2 А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух.
Mais celui qui entre par la porte est le berger des brebis.
3 Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.
Le portier lui ouvre, et les brebis entendent sa voix; il appelle ses propres brebis par leur nom, et il les mène dehors.
4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́.
Et quand il a mené dehors ses propres brebis, il marche devant elles, et les brebis le suivent, parce qu'elles connaissent sa voix.
5 За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.
Mais elles ne suivront point un étranger; au contraire, elles le fuiront, parce qu'elles ne connaissent point la voix des étrangers.
6 Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.
Jésus leur dit cette similitude, mais ils ne comprirent point de quoi il leur parlait.
7 І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.
Jésus donc leur dit encore: En vérité, en vérité je vous dis, que je suis la porte des brebis.
8 Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
Tous ceux qui sont venus avant moi sont des larrons et des brigands, mais les brebis ne les ont point écoutés.
9 Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.
Je suis la porte; si quelqu'un entre par moi, il sera sauvé; il entrera et sortira, et trouvera de la pâture.
10 Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.
Le larron ne vient que pour dérober, tuer et détruire; mais moi, je suis venu, pour que mes brebis aient la vie, et qu'elles soient dans l'abondance.
11 Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.
Je suis le bon berger; le bon berger donne sa vie pour ses brebis.
12 А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.
Mais le mercenaire, qui n'est point le berger, et à qui les brebis n'appartiennent point, voit venir le loup, et abandonne les brebis et s'enfuit; et le loup ravit les brebis et les disperse.
13 А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.
Le mercenaire s'enfuit, parce qu'il est mercenaire, et qu'il ne se soucie point des brebis.
14 Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
Je suis le bon berger, et je connais mes brebis, et je suis connu d'elles,
15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.
Comme mon Père me connaît, et que je connais mon Père; et je donne ma vie pour mes brebis.
16 Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!
Et j'ai d'autres brebis qui ne sont pas de cette bergerie; il faut aussi que je les amène; et elles entendront ma voix, et il y aura un seul troupeau et un seul berger.
17 Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.
Voici pourquoi mon Père m'aime; c'est que je donne ma vie, pour la reprendre.
18 Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.
Personne ne me l'ôte, mais je la donne de moi-même; j'ai le pouvoir de la quitter, et le pouvoir de la reprendre; j'ai reçu cet ordre de mon Père.
19 З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.
Alors il y eut de nouveau une division entre les Juifs, à cause de ce discours.
20 І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“
Et plusieurs d'entre eux disaient: Il a un démon, et il est hors de sens; pourquoi l'écoutez-vous?
21 Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“
D'autres disaient: Ces paroles ne sont pas d'un démoniaque. Un démon peut-il ouvrir les yeux des aveugles?
22 Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.
Or, on célébrait à Jérusalem la fête de la Dédicace, et c'était l'hiver.
23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.
Comme Jésus se promenait dans le temple, au portique de Salomon,
24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“
Les Juifs s'assemblèrent donc autour de lui, et lui dirent: Jusqu'à quand nous tiendras-tu l'esprit en suspens? Si tu es le Christ, dis-le-nous franchement.
25 Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.
Jésus leur répondit: Je vous l'ai dit, et vous ne le croyez pas; les ouvres que je fais au nom de mon Père rendent témoignage de moi.
26 Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.
Mais vous ne croyez pas, parce que vous n'êtes point de mes brebis, comme je vous l'ai dit.
27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.
Mes brebis entendent ma voix, et je les connais, et elles me suivent.
29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.
Mon Père, qui me les a données, est plus grand que tous; et personne ne peut les ravir de la main de mon Père.
30 Я й Отець — Ми одне!“
Moi et le Père, nous sommes un.
31 Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.
Alors les Juifs prirent de nouveau des pierres pour le lapider.
32 Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“
Et Jésus leur dit: J'ai fait devant vous plusieurs bonnes ouvres de la part de mon Père; pour laquelle me lapidez-vous?
33 Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.
Les Juifs lui répondirent: Ce n'est point pour une bonne ouvre que nous te lapidons, mais pour un blasphème, et parce qu'étant homme, tu te fais Dieu.
34 Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?
Jésus leur répondit: N'est-il pas écrit dans votre loi: J'ai dit: Vous êtes des dieux.
35 Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,
Que si elle a appelé dieux ceux à qui la parole de Dieu était adressée (et l'Écriture ne peut être rejetée),
36 то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?
Dites-vous que je blasphème, moi que le Père a sanctifié et qu'il a envoyé dans le monde, parce que j'ai dit: Je suis le Fils de Dieu?
37 Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.
Si je ne fais pas les ouvres de mon Père, ne me croyez point.
38 А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“
Mais si je les fais, et quand même vous ne me croiriez point, croyez à mes ouvres, afin que vous connaissiez, et que vous croyiez que le Père est en moi, et que je suis en lui.
39 Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.
Ils cherchaient donc encore à se saisir de lui; mais il échappa de leurs mains.
40 І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.
Et il s'en alla de nouveau au-delà du Jourdain, au lieu où Jean avait d'abord baptisé, et il y demeura.
41 І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.
Et il vint à lui beaucoup de personnes qui disaient: Jean, il est vrai, n'a fait aucun miracle; mais tout ce que Jean a dit de cet homme-ci est vrai.
42 І багато-хто ввірували в Нього там.
Et plusieurs crurent en lui en ce lieu-là.
