Від Івана 10
1 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник.
“Most certainly, I tell you, one who doesn’t enter by the door into the sheep fold, but climbs up some other way, is a thief and a robber.
2 А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух.
But one who enters in by the door is the shepherd of the sheep.
3 Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.
The gatekeeper opens the gate for him, and the sheep listen to his voice. He calls his own sheep by name and leads them out.
4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́.
Whenever he brings out his own sheep, he goes before them; and the sheep follow him, for they know his voice.
5 За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.
They will by no means follow a stranger, but will flee from him; for they don’t know the voice of strangers.”
6 Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.
Jesus spoke this parable to them, but they didn’t understand what he was telling them.
7 І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.
Jesus therefore said to them again, “Most certainly, I tell you, I am the sheep’s door.
8 Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
All who came before me are thieves and robbers, but the sheep didn’t listen to them.
9 Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.
I am the door. If anyone enters in by me, he will be saved, and will go in and go out and will find pasture.
10 Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.
The thief only comes to steal, kill, and destroy. I came that they may have life, and may have it abundantly.
11 Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.
“I am the good shepherd. The good shepherd lays down his life for the sheep.
12 А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.
He who is a hired hand, and not a shepherd, who doesn’t own the sheep, sees the wolf coming, leaves the sheep, and flees. The wolf snatches the sheep and scatters them.
13 А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.
The hired hand flees because he is a hired hand and doesn’t care for the sheep.
14 Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
I am the good shepherd. I know my own, and I’m known by my own;
15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.
even as the Father knows me, and I know the Father. I lay down my life for the sheep.
16 Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!
I have other sheep which are not of this fold. I must bring them also, and they will hear my voice. They will become one flock with one shepherd.
17 Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.
Therefore the Father loves me, because I lay down my life, that I may take it again.
18 Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.
No one takes it away from me, but I lay it down by myself. I have power to lay it down, and I have power to take it again. I received this commandment from my Father.”
19 З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.
Therefore a division arose again among the Jews because of these words.
20 І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“
Many of them said, “He has a demon and is insane! Why do you listen to him?”
21 Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“
Others said, “These are not the sayings of one possessed by a demon. It isn’t possible for a demon to open the eyes of the blind, is it?”
22 Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.
It was the Feast of the Dedication at Jerusalem.
23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.
It was winter, and Jesus was walking in the temple, in Solomon’s porch.
24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“
The Jews therefore came around him and said to him, “How long will you hold us in suspense? If you are the Christ, tell us plainly.”
25 Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.
Jesus answered them, “I told you, and you don’t believe. The works that I do in my Father’s name, these testify about me.
26 Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.
But you don’t believe, because you are not of my sheep, as I told you.
27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.
My sheep hear my voice, and I know them, and they follow me.
29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.
My Father who has given them to me is greater than all. No one is able to snatch them out of my Father’s hand.
30 Я й Отець — Ми одне!“
I and the Father are one.”
31 Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.
Therefore the Jews took up stones again to stone him.
32 Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“
Jesus answered them, “I have shown you many good works from my Father. For which of those works do you stone me?”
33 Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.
The Jews answered him, “We don’t stone you for a good work, but for blasphemy, because you, being a man, make yourself God.”
34 Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?
Jesus answered them, “Isn’t it written in your law, ‘I said, you are gods’?
35 Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,
If he called them gods, to whom the word of God came (and the Scripture can’t be broken),
36 то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?
do you say of him whom the Father sanctified and sent into the world, ‘You blaspheme,’ because I said, ‘I am the Son of God’?
37 Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.
If I don’t do the works of my Father, don’t believe me.
38 А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“
But if I do them, though you don’t believe me, believe the works, that you may know and believe that the Father is in me, and I in the Father.”
39 Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.
They sought again to seize him, and he went out of their hand.
40 І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.
He went away again beyond the Jordan into the place where John was baptizing at first, and he stayed there.
41 І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.
Many came to him. They said, “John indeed did no sign, but everything that John said about this man is true.”
42 І багато-хто ввірували в Нього там.
Many believed in him there.
