Від Івана 10
1 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник.
“Truly, truly, I say to you, he who does not enter through the gate into the sheep pen, but climbs up some other way, that man is a thief and a robber.
2 А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух.
He who enters through the gate is the shepherd of the sheep.
3 Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.
The gatekeeper opens for him. The sheep hear his voice, and he calls his own sheep by name and leads them out.
4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́.
When he has brought out all his own, he goes ahead of them, and the sheep follow him, for they know his voice.
5 За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.
They will not follow a stranger but instead they will avoid him, for they do not know the voice of strangers.”
6 Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.
Jesus spoke this parable to them, but they did not understand what these things were that he was saying to them.
7 І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.
Then Jesus said to them again, “Truly, truly, I say to you, I am the gate of the sheep.
8 Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
Everyone who came before me is a thief and a robber, but the sheep did not listen to them.
9 Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.
I am the gate. If anyone enters in through me, he will be saved; he will go in and out and will find pasture.
10 Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.
The thief does not come if he would not steal and kill and destroy. I have come so that they will have life and have it abundantly.
11 Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.
I am the good shepherd. The good shepherd lays down his life for the sheep.
12 А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.
The hired servant is not a shepherd and does not own the sheep. He sees the wolf coming and abandons the sheep and escapes, and the wolf carries them off and scatters them.
13 А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.
He runs away because he is a hired servant and does not care for the sheep.
14 Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
I am the good shepherd, and I know my own, and my own know me.
15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.
The Father knows me, and I know the Father, and I lay down my life for the sheep.
16 Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!
I have other sheep that are not of this sheep pen. I must bring them also, and they will hear my voice so that there will be one flock and one shepherd.
17 Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.
This is why the Father loves me: I lay down my life so that I may take it again.
18 Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.
No one takes it away from me, but I lay it down of myself. I have authority to lay it down, and I have authority to take it up again. I have received this command from my Father.”
19 З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.
A division again occurred among the Jews because of these words.
20 І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“
Many of them said, “He has a demon and is insane. Why do you listen to him?”
21 Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“
Others said, “These are not the words of a demon-possessed man. Can a demon open the eyes of the blind?”
22 Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.
Then it was time for the Festival of the Dedication in Jerusalem.
23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.
It was winter, and Jesus was walking in the temple in the porch of Solomon.
24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“
Then the Jews surrounded him and said to him, “How long will you hold us doubting? If you are the Christ, tell us openly.”
25 Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.
Jesus replied to them, “I told you, but you do not believe. The works that I do in the name of my Father, these testify concerning me.
26 Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.
Yet you do not believe because you are not my sheep.
27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.
My sheep hear my voice; I know them, and they follow me.
29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.
My Father, who has given them to me, is greater than all others, and no one is able to snatch them out of the hand of the Father.
30 Я й Отець — Ми одне!“
I and the Father are one.”
31 Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.
Then the Jews took up stones again to stone him.
32 Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“
Jesus answered them, “I have shown you many good works from the Father. For which of those works are you stoning me?”
33 Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.
The Jews answered him, “We are not stoning you for any good work, but for blasphemy, because you, a man, are making yourself God.”
34 Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?
Jesus answered them, “Is it not written in your law, 'I said, “You are gods”'?
35 Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,
If he called them gods, to whom the word of God came (and the scripture cannot be broken),
36 то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?
do you say to him whom the Father set apart and sent into the world, 'You are blaspheming,' because I said, 'I am the Son of God'?
37 Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.
If I am not doing the works of my Father, do not believe me.
38 А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“
But if I am doing them, even if you do not believe me, believe in the works so that you may know and understand that the Father is in me and that I am in the Father.”
39 Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.
They tried to seize him again, but he went away out of their hand.
40 І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.
He went away again beyond the Jordan to the place where John had first been baptizing, and he stayed there.
41 І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.
Many people came to him and they said, “John indeed did no signs, but all the things that John has said about this man are true.”
42 І багато-хто ввірували в Нього там.
Many people believed in him there.
