Від Івана 10
1 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник.
Verily, verily, I say unto you: —He that entereth not, through the door, into the fold of the sheep, but goeth up from another place, that man, is, a thief, and, a robber.
2 А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух.
But, he that entereth through the door, is, shepherd, of the sheep:
3 Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.
To him, the porter openeth, and, the sheep, unto his voice, hearken: and, his own sheep, he calleth by name, and leadeth them forth.
4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́.
As soon as, all his own, he hath put forth, before them, he moveth on, and, the sheep, follow him, because they know his voice;
5 За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.
But, a stranger, will they in nowise follow, but will flee from him, because they know not the voice, of strangers.
6 Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.
This similitude, spake Jesus unto them; but, those men, understood not what the things were which he was speaking unto them.
7 І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.
Jesus, therefore, said, again—Verily, verily, I say unto you: —I, am the door of the sheep:
8 Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
All, as many as came before me, are thieves, and, robbers: but the sheep hearkened nor unto them.
9 Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.
I, am the door: through me, if anyone enter, he shall be saved, and shall come in and go out, and, pasture, shall find.
10 Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.
The thief, cometh not, save that he may thieve and slay and destroy: I, came, that, life, they might have, and, above measure, might have.
11 Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.
I, am the good shepherd: The good shepherd, his life, layeth down, for the sheep.
12 А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.
The hireling, even because he is no shepherd, whose own the sheep are not, vieweth the wolf coming, and leaveth the sheep, and fleeth, —and, the wolf, seizeth them and scattereth, —
13 А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.
Because, a hireling, he is, and hath no care for the sheep.
14 Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
I, am the good shepherd, and know my own, and, my own, know me, —
15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.
Just as, the Father, knoweth me, and, I, know, the Father; and, my life, I lay down for the sheep.
16 Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!
And, other sheep, have I, which are not of this fold: those also, I must needs bring, and, unto my voice, will they hearken, and there shall come to be, One flock, One shepherd.
17 Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.
Therefore, doth the Father, love, me, because, I, lay down my life, that, again, I may receive it: —
18 Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.
No one, forced it from me, but, I, lay it down, of myself, —Authority, have I, to lay it down, and, authority, have I, again, to receive it: This commandment, received I, from my Father.
19 З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.
A division, again, took place among the Jews, because of these words.
20 І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“
But many from among them were saying—A demon, he hath, and is raving, —Why, unto him, do ye hearken?
21 Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“
Others, said—These sayings, are not those of one demonized, —Can, a demon, open the eyes of, the blind?
22 Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.
The feast of dedication took place at that time, in Jerusalem: it was, winter,
23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.
and Jesus was walking in the temple, in the porch of Solomon.
24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“
The Jews, therefore, surrounded him, and were saying unto him—How long, holdest thou, our lives, in suspense? If, thou, art the Christ, tell us, plainly.
25 Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.
Jesus answered them—I told you, and ye believe not: The works which, I, am doing in the name of my Father, the same, bear witness concerning me.
26 Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.
But, ye, believe not, because ye are not of my sheep.
27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.
My sheep, unto my voice, hearken, —and, I, know, them, and they follow me, —
29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.
What, my Father, hath given me, is, something greater than all, and, no one, can carry off out of the hand of my Father: —
30 Я й Отець — Ми одне!“
I and the Father, are, one.
31 Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.
The Jews again lifted up stones, that they might stone him.
32 Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“
Jesus answered them—Many works, have I showed you, noble ones, from my Father: For which of those works are ye stoning me?
33 Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.
The Jews answered him—Concerning a noble work, are we not stoning thee; but concerning profane speech, —and because, thou, being, a man, art making thyself, God.
34 Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?
Jesus answered them—Is it not written in your law: I, said, Ye are, gods?
35 Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,
If, those, he called gods, unto whom, the word of God, came—and the Scripture cannot be broken—
36 то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?
Of him whom, the Father, hallowed and sent forth into the world, are, ye, saying—Thou speakest profanely, because I said, Son of God, I am?
37 Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.
If I am not doing the works of my Father, do not believe in me;
38 А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“
But, if I am doing them, even though, in me, ye believe not, in the works, believe, —that ye may get to know and go on to know, that the Father is, in me, and, I, am, in the Father.
39 Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.
They were [therefore] again seeking to take him; and he went forth out of their hand.
40 І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.
And he went away again, beyond the Jordan, unto the place where John was at the first, immersing; and he abode there.
41 І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.
And, many, came unto him, and were saying—John, indeed, did not so much as, one sign; but, all things, whatsoever John said concerning this one, were, true.
42 І багато-хто ввірували в Нього там.
And, many, believed on him there.
