Від Івана 10
1 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник.
“Truly, truly, I tell you, whoever does not enter the sheepfold by the gate, but climbs in some other way, is a thief and a robber.
2 А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух.
But the one who enters by the gate is the shepherd of the sheep.
3 Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.
The gatekeeper opens the gate for him, and the sheep listen for his voice. He calls his own sheep by name and leads them out.
4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́.
When he has brought out all his own, he goes on ahead of them, and his sheep follow him because they know his voice.
5 За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.
But they will never follow a stranger; in fact, they will flee from him because they do not recognize his voice.”
6 Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.
Jesus spoke to them using this illustration, but they did not understand what He was telling them.
7 І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.
So He said to them again, “Truly, truly, I tell you, I am the gate for the sheep.
8 Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
All who came before Me were thieves and robbers, but the sheep did not listen to them.
9 Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.
I am the gate. If anyone enters through Me, he will be saved. He will come in and go out and find pasture.
10 Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.
The thief comes only to steal and kill and destroy. I have come that they may have life, and have it in all its fullness.
11 Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.
I am the good shepherd. The good shepherd lays down His life for the sheep.
12 А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.
The hired hand is not the shepherd, and the sheep are not his own. When he sees the wolf coming, he abandons the sheep and runs away. Then the wolf pounces on them and scatters the flock.
13 А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.
The man runs away because he is a hired servant and is unconcerned for the sheep.
14 Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
I am the good shepherd. I know My sheep and My sheep know Me,
15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.
just as the Father knows Me and I know the Father. And I lay down My life for the sheep.
16 Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!
I have other sheep that are not of this fold. I must bring them in as well, and they will listen to My voice. Then there will be one flock and one shepherd.
17 Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.
The reason the Father loves Me is that I lay down My life in order to take it up again.
18 Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.
No one takes it from Me, but I lay it down of My own accord. I have authority to lay it down and authority to take it up again. This charge I have received from My Father.”
19 З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.
Again there was division among the Jews because of Jesus’ message.
20 І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“
Many of them said, “He is demon-possessed and insane. Why would you listen to Him?”
21 Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“
But others replied, “These are not the words of a man possessed by a demon. Can a demon open the eyes of the blind?”
22 Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.
At that time the Feast of Dedication took place in Jerusalem. It was winter,
23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.
and Jesus was walking in the temple courts in Solomon’s Colonnade.
24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“
So the Jews gathered around Him and demanded, “How long will You keep us in suspense? If You are the Christ, tell us plainly.”
25 Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.
“I already told you,” Jesus replied, “but you did not believe. The works I do in My Father’s name testify on My behalf.
26 Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.
But because you are not My sheep, you refuse to believe.
27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.
My sheep listen to My voice; I know them, and they follow Me.
29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.
My Father who has given them to Me is greater than all. No one can snatch them out of My Father’s hand.
30 Я й Отець — Ми одне!“
I and the Father are one.”
31 Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.
At this, the Jews again picked up stones to stone Him.
32 Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“
But Jesus responded, “I have shown you many good works from the Father. For which of these do you stone Me?”
33 Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.
“We are not stoning You for any good work,” said the Jews, “but for blasphemy, because You, who are a man, declare Yourself to be God.”
34 Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?
Jesus replied, “Is it not written in your Law: ‘I have said you are gods’?
35 Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,
If he called them gods to whom the word of God came—and the Scripture cannot be broken—
36 то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?
then what about the One whom the Father sanctified and sent into the world? How then can you accuse Me of blasphemy for stating that I am the Son of God?
37 Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.
If I am not doing the works of My Father, then do not believe Me.
38 А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“
But if I am doing them, even though you do not believe Me, believe the works themselves, so that you may know and understand that the Father is in Me, and I am in the Father.”
39 Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.
At this, they tried again to seize Him, but He escaped their grasp.
40 І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.
Then Jesus went back across the Jordan to the place where John had first been baptizing, and He stayed there.
41 І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.
Many came to Him and said, “Although John never performed a sign, everything he said about this man was true.”
42 І багато-хто ввірували в Нього там.
And many in that place believed in Jesus.
