Йов 9
1 А Йов відповів та й сказав:
Job reprit la parole et dit:
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
Oui, je sais qu’il en est ainsi: comment l’homme aurait-il gain de cause avec Dieu?
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
Si nous désirions discuter avec lui, pas une fois sur mille il ne daignerait nous répondre.
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
Eminemment sage, triomphant de force, qui jamais lui tint tête et s’en trouva bien?
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
Il déplace les montagnes à l’improviste et les bouleverse dans sa colère.
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
Il fait trembler la terre sur ses bases et ébranle les colonnes qui la supportent.
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
II donne un ordre au soleil, et le soleil ne paraît point; il met un sceau sur les étoiles.
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
A lui seul, il déploie les cieux; il chemine sur la crête des vagues.
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
Ila fait la Grande Ourse, l’Orion, les Pléiades et les demeures sidérales du Midi.
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
Il accomplit des merveilles sans fin, des prodiges qui ne se peuvent compter.
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
Ah! S’Il passait auprès de moi, je ne le verrais point; s’il se glissait sous mes yeux, je ne le remarquerais pas.
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
Quand il empoigne quelqu’un, qui lui fera lâcher prise? Qui lui dira: "Que fais-tu?"
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
Dieu ne refoule pas sa colère; sous ses coups plient les satellites de l’orgueil.
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
Et moi j’oserais lui répliquer, je ferais assaut de paroles avec lui,
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
moi, qui tout innocent que je fusse, ne trouverais rien à lui répondre, et demanderais simplement grâce à mon juge!
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
Dût-il même se rendre à mon appel, je ne croirais pas qu’il écoute ma voix;
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
car il m’accable sous un vent de tempête et multiplie gratuitement mes blessures.
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
Il ne me permet pas de reprendre haleine, tant il m’abreuve d’amertumes.
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
S’Agit-il de faire preuve de force, il est là! S’Agit-il de jugement, il dira: "Qui pourrait m’assigner?"
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
Fussé-je innocent, ma bouche me déclarerait coupable! Fussé-je sans reproche, elle me convaincrait de perversité!
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
Oui, je suis sans reproche! Je ne me soucie pas de la vie, je suis las de l’existence.
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
Tout revient au même: aussi dis-je que juste et méchant, il les fait également périr.
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
Si un cataclysme entraîne des morts soudaines, il se rit de l’épreuve des innocents.
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
Par lui, la terre a été livrée aux impies: il voile les yeux de ceux qui y rendent la justice. Si ce n’est lui, qui serait-ce?
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
Mes jours sont plus rapides qu’un courrier; ils s’enfuient sans avoir vu le bonheur.
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
Ils passent comme des barques de jonc, comme l’aigle qui se précipite sur la proie.
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
Quand je dis: "Je veux oublier ma souffrance, laisser là ma mine attristée et reprendre mes esprits",
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
je suis envahi par la crainte de mes tourments, sachant bien que tu ne m’absoudras pas.
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
Je serai déclaré coupable: pourquoi donc prendre une peine inutile?
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
Dussé-je me laver dans de la neige fondue et purifier mes mains avec de la potasse,
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
aussitôt tu me plongerais dans une fosse fangeuse, et mes vêtements mêmes auraient horreur de moi.
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
Car il n’est pas un homme comme moi pour que je lui réponde et que nous paraissions ensemble en justice.
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
Il n’existe pas d’arbitre entre nous, qui puisse poser sa main sur tous deux.
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
Qu’il écarte de moi sa verge, et que ses terreurs cessent de peser sur moi.
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
Alors je parlerai sans le redouter, car je n’en suis pas là dans le secret de ma conscience.
