Йов 8
1 І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
Bildad de Chouha prit la parole et dit:
2 „Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
Combien de temps encore tiendras-tu ces discours, et les paroles de ta bouche seront-elles comme un vent impétueux?
3 Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
Dieu fait-il fléchir le bon droit? Le Tout-Puissant fausse-t-il la justice?
4 Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
Si tes fils lui ont manqué, il les aura laissés succomber sous 'le poids de leur faute.
5 Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
Mais si toi, tu te mets à la recherche de Dieu, si tu te tournes en suppliant vers le Tout-Puissant,
6 якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
si tu es innocent et droit, ah! certes, sa bonté s’éveillera en ta faveur, il rendra la paix à la demeure qui abrite ta piété.
7 і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
Humbles auront été tes débuts, mais combien brillant sera ton avenir!
8 Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
Interroge, en effet, les générations primitives, fais appel à l’expérience de leurs ancêtres:
9 бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
nous, nous ne sommes que d’hier et nous ne savons rien, car nos jours sur la terre ne sont qu’une ombre.
10 отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
Eh bien! Ils t’instruiront, eux, ils te parleront et du fond de leur cœur ils tireront ce discours:
11 Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
"Le papyrus pousse-t-il en l’absence de marais, le jonc se développe-t-il sans eau?
12 Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
A peine monté en tige, alors qu’il ne peut être coupé, il devient sec avant toute autre herbe."
13 отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
Tel est le sort de ceux qui oublient Dieu: l’espoir de l’impie sera déçu.
14 бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
Sa confiance sera brisée et son assurance n’est qu’une toile d’araignée.
15 На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
Il s’appuiera sur sa maison, mais elle ne tiendra pas debout; il s’y cramponnera, mais elle ne résistera point.
16 Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
Qu’il maintienne même sa sève sous les rayons du soleil et étende ses rejetons à travers son jardin;
17 на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
que ses racines s’entrelacent autour du roc et percent jusqu’à la couche de pierres,
18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
dès qu’on l’arrache de sa place, celle-ci le reniera en disant: "Je ne t’ai jamais vu!"
19 Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
Vois, c’est là le triomphe de sa destinée; d’autres pousseront sur ce même sol.
20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
C’Est que Dieu ne repousse pas l’homme intègre, pas plus qu’il n’accorde l’appui de sa main aux malfaiteurs.
21 аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
Il finira pas remplir ta bouche de joie et tes lèvres de cris de victoire.
22 Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
Tes ennemis seront couverts de honte: la tente des méchants ne sera plus.
