Йов 5
1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
»Ja, rufe nur! Ist jemand da, der dir Antwort gibt? Und an wen von den heiligen (Engeln) willst du dich wenden?
2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
Vielmehr den Toren bringt sein Unmut um, und den Einfältigen tötet sein Eifern.
3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
Ich selbst habe einen Toren zwar Wurzel schlagen sehen, doch gar schnell hatte ich seine Wohnstätte zu verwünschen.
4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
Seinen Kindern blieb die Hilfe fern, und sie wurden im Tor zertreten, ohne daß ein Retter da war.
5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
Seine Ernte verzehrte ein anderer, der danach hungerte und sie sogar hinter dem Dorngehege wegholte; und Durstige schnappten nach seinem Vermögen.
6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
Denn nicht aus dem Erdenstaube erwächst das Unheil, und das Leid sproßt nicht aus der Ackererde hervor,
7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
sondern der Mensch erzeugt das Leid, wie die Kinder der Flamme einen hohen Flug zu nehmen pflegen.«
8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
»Doch ich, an den Höchsten würde ich mich wenden und meine Sache Gott anheimstellen,
9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
ihm, der große und unerforschliche Dinge tut, Wunderbares ohne Maß und Zahl –
10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
ihm, der Regen über die Erde hin sendet und des Himmels Naß auf die Fluren fallen läßt –,
11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
insofern er Niedrige emporhebt und Trauernde sich des höchsten Glücks erfreuen läßt;
12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
ihm, der die Pläne der Listigen vereitelt, so daß ihre Hände nichts Erfolgreiches schaffen;
13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
ihm, der die Klugen trotz ihrer Schlauheit fängt, so daß die Verschlagenen sich in ihren Anschlägen überstürzen:
14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
am hellen Tage stoßen sie auf Finsternis, und am Mittag tappen sie im Dunkel wie bei Nacht.
15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
So rettet er den Wehrlosen vor dem Schwert aus ihrem Rachen, und aus des Starken Faust den Geringen.
16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
So erblüht dem Schwachen neue Hoffnung, die Bosheit aber muß ihren Mund schließen.«
17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
»O wohl dem Menschen, den Gott in Zucht nimmt! Darum verschmähe die Züchtigung des Allmächtigen nicht!
18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
Denn er verwundet wohl, doch er verbindet auch; wenn er zerschlägt, so heilen seine Hände auch wieder.
19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
In sechs Drangsalen errettet er dich, und in sieben wird kein Unheil dich treffen.
20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
In Hungersnot bewahrt er dich vor dem Tode und im Kriege vor der Gewalt des Schwertes.
21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
Vor den Geißelhieben der Zunge wirst du geborgen sein und brauchst nicht vor der Verheerung zu bangen, daß sie dich erreicht.
22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
Der Verwüstung und der Hungersnot darfst du lachen und hast von den wilden Tieren des Landes nichts zu befürchten;
23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
denn mit den Steinen des Feldes stehst du im Bunde, und das Getier des Feldes lebt mit dir in Frieden.
24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
So wirst du es denn erfahren, daß dein Zelt in Sicherheit ist, und überblickst du dein Gehöft, so wirst du nichts vermissen
25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
und wirst es erleben, daß deine Nachkommenschaft zahlreich ist und dein Nachwuchs gleich dem Gras der Flur.
26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
In vollreifem Alter wirst du in die Gruft eingehen, wie der Garbenhaufen eingebracht wird zur rechten Zeit.
27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
Siehe, dies ist es, was wir erforscht haben, so ist es: vernimm es und beherzige es zu deinem Heil!«
