Йов 5
1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
Call now if there be any that will answer thee, and turn to some of the saints.
2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
Anger indeed killeth the foolish, and envy slayeth the little one.
3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
I have seen a fool with a strong root, and I cursed his beauty immediately.
4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
His children shall be far from safety, and shall be destroyed in the gate, and there shall be none to deliver them.
5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
Whose harvest the hungry shall eat, and the armed man shall take him by violence, and the thirsty shall drink up his riches.
6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
Nothing upon earth is done without a voice cause, and sorrow doth not spring out of the ground.
7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
Man is born to labour and the bird to fly.
8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
Wherefore I will pray to the Lord, and address my speech to God:
9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
Who doth great things and unsearchable and wonderful things without number:
10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
Who giveth rain upon the face of the earth, and watereth all things with waters:
11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
Who setteth up the humble on high, and comforteth with health those that mourn.
12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
Who bringeth to nought the designs of the malignant, so that their hands cannot accomplish what they had begun:
13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
Who catcheth the wise in their craftiness, and disappointeth the counsel of the wicked:
14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
They shall meet with darkness in the day, and grope at noonday as in the night.
15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
But he shall save the needy from the sword of their mouth, and the poor from the hand of the violent.
16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
And to the needy there shall he hope, but iniquity shall draw in her mouth.
17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
Blessed is the mall whom God correcteth: refuse not therefore the chastising of the lord:
18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
For he woundeth, and cureth: he striketh, and his hands shall heal.
19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
In six troubles he shall deliver thee, and in the seventh, evil shall not touch thee.
20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
In famine he shall deliver thee from death: and in battle, from the hand of the sword.
21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
Thou shalt he hidden from the scourge of the tongue: and thou shalt not fear calamity when it cometh.
22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
In destruction and famine then shalt laugh: and thou shalt not be afraid of the beasts of the earth.
23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
But thou shalt have a covenant with the stones of the lands, and the beasts of the earth shall be at pence with thee.
24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
And thou shalt know that thy tabernacle is in peace, and visiting thy beauty thou shalt not sin.
25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
Thou shalt know also that thy seed shall be multiplied, and thy offspring like the grass of the earth.
26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
Thou shalt enter into the grave in abundance, as a heap of wheat is brought in its season.
27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
Behold, this is even so, as we have searched out: which thou having heard, consider it thoroughly in thy mind.
