Йов 39
1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
Weißt du die Gebärzeit der Steinböcke? Beobachtest du das Kreißen der Hindinnen?
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
Zählst du die Monde, die sie erfüllen, und weißt du die Zeit ihres Gebärens?
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
Sie krümmen sich, lassen ihre Jungen durchbrechen, entledigen sich ihrer Wehen.
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Ihre Kinder werden stark, wachsen auf im Freien; sie gehen aus und kehren nicht zu ihnen zurück.
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
Wer hat den Wildesel frei entsandt, und wer gelöst die Bande des Wildlings,
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
zu dessen Hause ich die Steppe gemacht, und zu seinen Wohnungen das Salzland?
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
Er lacht des Getümmels der Stadt, das Geschrei des Treibers hört er nicht.
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
Was er auf den Bergen erspäht, ist seine Weide, und allem Grünen spürt er nach.
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
Wird der Wildochs dir dienen wollen, oder wird er an deiner Krippe übernachten?
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
Wirst du den Wildochs mit seinem Seile an die Furche binden, oder wird er hinter dir her die Talgründe eggen?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
Wirst du ihm trauen, weil seine Kraft groß ist, und ihm deine Arbeit überlassen?
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
Wirst du auf ihn dich verlassen, daß er deine Saat heimbringe, und daß er das Getreide deiner Tenne einscheuere?
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
Fröhlich schwingt sich der Flügel der Straußin: ist es des Storches Fittich und Gefieder?
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
Denn sie überläßt ihre Eier der Erde und erwärmt sie auf dem Staube;
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
und sie vergißt, daß ein Fuß sie zerdrücken und das Getier des Feldes sie zertreten kann.
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
Sie behandelt ihre Kinder hart, als gehörten sie ihr nicht; ihre Mühe ist umsonst, es kümmert sie nicht.
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
Denn Gott ließ sie der Weisheit vergessen, und keinen Verstand teilte er ihr zu.
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
Zur Zeit, wenn sie sich in die Höhe peitscht, lacht sie des Rosses und seines Reiters.
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
Gibst du dem Rosse Stärke, bekleidest du seinen Hals mit der wallenden Mähne?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
Machst du es aufspringen gleich der Heuschrecke? Sein prächtiges Schnauben ist Schrecken.
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
Es scharrt in der Ebene und freut sich der Kraft, zieht aus, den Waffen entgegen.
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
Es lacht der Furcht und erschrickt nicht, und kehrt vor dem Schwerte nicht um.
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
Auf ihm klirrt der Köcher, der blitzende Speer und Wurfspieß.
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
Mit Ungestüm und Zorn schlürft es den Boden, und läßt sich nicht halten, wenn die Posaune ertönt.
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
Beim Schall der Posaune ruft es: Hui! und aus der Ferne wittert es die Schlacht, den Donnerruf der Heerführer und das Feldgeschrei.
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
Schwingt sich der Habicht durch deinen Verstand empor, breitet seine Flügel aus gegen Süden?
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
Oder erhebt sich auf deinen Befehl der Adler, und baut in der Höhe sein Nest?
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
In den Felsen wohnt und verweilt er, auf Felsenzacken und den Spitzen der Berge.
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
Von dort aus erspäht er Nahrung, in die Ferne blicken seine Augen.
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
Und seine Jungen schlürfen Blut, und wo Erschlagene sind, da ist er.
