Йов 35
1 І говорив Елі́гу та й сказав:
Još govori Elijuj i reèe:
2 „Чи це полічив ти за право, як кажеш: „Моя праведність більша за Божу“?
Misliš li da si pravo rekao: moja je pravda veæa od Božije?
3 Бо ти говорив: „Що́ поможе тобі? Яку ко́ристь із цього я матиму більшу, аніж від свойого гріха́?“
Jer si rekao: šta æe mi pomoæi, kaka æe mi biti korist, da ne griješim?
4 Я тобі відповім, а з тобою і ближнім твоїм.
Ja æu odgovoriti tebi i drugovima tvojim s tobom.
5 Подивися на небо й побач, і на хмари споглянь, — вони вищі за тебе.
Pogledaj nebo, i vidi; pogledaj oblake, kako su viši od tebe.
6 Як ти будеш грішити, що́ зробиш Йому? А стануть числе́нні провини твої, що́ ти вчиниш Йому?
Ako griješiš, šta æeš mu uèiniti? ili ako se umnože bezakonja tvoja, šta æeš mu nauditi?
7 Коли праведним станеш, що́ даси ти Йому? Або що́ Він ві́зьме з твоєї руки?
Ako si pravedan, šta æeš mu dati? ili šta æe primiti iz ruke tvoje?
8 Для люди́ни, як ти, беззако́ння твоє, і для лю́дського сина твоя справедливість!
Èovjeku kakav si može nauditi tvoja zloæa, i sinu èovjeèijemu pomoæi tvoja pravda.
9 Від бе́злічі гно́блення стогнуть вони, кричать від твердо́го плеча багатьох.
Vapiju od velikoga nasilja kojima se èini, i vièu na ruku silnijeh;
10 Та не скаже ніхто: Де ж той Бог, що мене Він створив, що вночі дає співи,
A nijedan ne govori: gdje je Bog, stvoritelj moj, koji daje pjesmu noæu;
11 що нас над худобу земну́ Він навчає, і над птаство небесне вчиняє нас мудрими?
Koji èini te smo razumniji od zvijerja zemaljskoga, i mudriji od ptica nebeskih.
12 Вони там кричать, але через бундю́чність злочинців Він відповіді не дає.
Tamo vièu s oholosti zlijeh ljudi, ali ne bivaju uslišeni.
13 Тільки марно́ти не слухає Бог, і Всемогу́тній не бачить її.
Jer Bog ne sluša taštine, i svemoguæi ne gleda na nju.
14 Що ж тоді, коли кажеш: „Не бачив Його!“Та є суд перед Ним, — і чекай ти його́!
Akamoli kad kažeš: ne vidiš to. Pred njim je sud; èekaj ga.
15 А тепер, коли гнів Його не покарав, і не дуже пізнав про глупо́ту,
A sada èim te gnjev pohodi, nije ništa, niti je gledao na sve što si uèinio;
16 то нама́рно Йов уста свої відкриває та мно́жить слова́ без знання́“.
Zato Jov naprazno otvora usta svoja, i bezumno umnožava rijeèi.
