Йов 34
1 І говорив Елі́гу та й сказав:
Елиху а луат дин ноу кувынтул ши а зис:
2 „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
„Аскултаць, ынцелепцилор, кувинтеле меле! Луаць аминте ла мине, причепуцилор!
3 Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
Кэч урекя деосебеште кувинтеле кум густэ черул гурий букателе.
4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
Сэ алеӂем че есте дрепт, сэ ведем ынтре ной че есте бун.
5 Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
Йов а зис: ‘Сунт невиноват Ши Думнезеу ну вря сэ-мь дя дрептате;
6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
ам дрептате ши трек дрепт минчинос; рана мя есте жалникэ, ши сунт фэрэ пэкат.’
7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
Есте вреун ом ка Йов, каре сэ бя батжокура ка апа,
8 і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
каре сэ умбле ын товэрэшия челор че фак рэу, каре сэ мяргэ мынэ ын мынэ ку чей нелеӂюиць?
9 Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
Кэч ел а зис: ‘Ну-й фолосеште нимик омулуй сэ-шь пунэ плэчеря ын Думнезеу.’
10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
Аскултаци-мэ дар, оамень причепуць! Департе де Думнезеу недрептатя, департе де Чел Атотпутерник фэрэделеӂя!
11 Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
Ел дэ омулуй дупэ фаптеле луй, рэсплэтеште фиекэруя дупэ кэиле луй.
12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
Ну, негрешит, Думнезеу ну сэвыршеште фэрэделеӂя; Чел Атотпутерник ну калкэ дрептатя.
13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
Чине Л-а ынсэрчинат сэ кырмуяскэ пэмынтул? Чине Й-а дат лумя ын грижа Луй?
14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
Дакэ ну с-ар гынди декыт ла Ел, дакэ Шь-ар луа ынапой духул ши суфларя,
15 всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
тот че есте карне ар пери деодатэ ши омул с-ар ынтоарче ын цэрынэ.
16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
Дакэ ай причепере, аскултэ лукрул ачеста, я аминте ла гласул кувинтелор меле!
17 Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
Оаре ар путя сэ домняскэ ун врэжмаш ал дрептэций? Ши вей осынди ту пе Чел дрепт, пе Чел путерник,
18 Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
каре стригэ кэтре ымпэраць: ‘Нетребничилор!’ Ши кэтре домниторь: ‘Нелеӂюицилор!’,
19 Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
каре ну каутэ ла фаца челор марь ши ну фаче деосебире ынтре богат ши сэрак, пентру кэ тоць сунт лукраря мынилор Луй?
20 за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
Ынтр-о клипэ, ей ышь перд вяца. Ла мезул нопций, ун попор се клатинэ ши пере. Чел путерник пере, фэрэ аместекул мыний вреунуй ом.
21 Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
Кэч Думнезеу веде пуртаря тутурор, привеште паший фиекэруя.
22 немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
Ну есте нич ынтунерик, нич умбрэ а морций унде сэ се поатэ аскунде чей че фак фэрэделеӂя.
23 Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
Думнезеу н-аре невое сэ привяскэ мултэ време ка сэ трагэ пе ун ом ла жудекатэ ынаинтя Луй.
24 Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
Ел здробеште пе чей марь фэрэ черчетаре ши пуне пе алций ын локул лор.
25 Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
Кэч Ел куноаште фаптеле лор: ноаптя ый рэстоарнэ, сунт здробиць.
26 Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
Ый ловеште ка пе ниште нелеӂюиць ын фаца тутурор.
27 за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
Абэтынду-се де ла Ел ши пэрэсинд тоате кэиле Луй,
28 щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
ей ау фэкут сэ се ыналце ла Думнезеу стригэтул сэракулуй. Й-ау ындрептат луаря аминте ла стригэтул челуй ненорочит.
29 Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
Дакэ дэ Ел паче, чине поате с-о тулбуре? Дакэ Ышь аскунде Ел Фаца, чине поате сэ-Л вадэ? Ла фел Се поартэ фие ку ун попор, фие ку ун ом,
30 щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
пентру ка нелеӂюитул сэ ну май стэпыняскэ ши сэ ну май фие о курсэ пентру попор.
31 Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
Кэч а зис ел вреодатэ луй Думнезеу: ‘Ам фост педепсит, ну вой май пэкэтуи;
32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
аратэ-мь че ну вэд; дакэ ам фэкут недрептэць, ну вой май фаче’?
33 Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
Оаре дупэ пэреря та ва фаче Думнезеу дрептате? Ту лепезь, ту алеӂь, ши ну еу; Спуне дар че штий!
34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
Оамений ку причепере вор фи де пэреря мя, ынцелептул каре м-аскултэ ва гынди ка мине:
35 „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
Йов ворбеште фэрэ причепере, ши кувынтэриле луй сунт липсите де жудекатэ.
36 О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
Сэ фие ынчеркат дар май департе, фииндкэ рэспунде ка чей рэй!
37 бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
Кэч адаугэ ла грешелиле луй пэкате ной; бате дин палме ын мижлокул ностру, ышь ынмулцеште кувинтеле ымпотрива луй Думнезеу.”
