Йов 34
1 І говорив Елі́гу та й сказав:
And Eliu continued his discourse, and said:
2 „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
Hear ye, wise men, my words, and ye learned, hearken to me:
3 Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
For the ear trieth words, and the mouth discerneth meats by the taste.
4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
Let us choose to us judgment, and let us see among ourselves what is the best.
5 Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
For Job hath said: I am just, and God hath overthrown my judgment.
6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
For in judging me there is a lie: my arrow is violent without any sin.
7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
What man is there like Job, who drinketh up scorning like water?
8 і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
Who goeth in company with them that work iniquity, and walketh with wicked men?
9 Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
For he hath said: Man shall not please God, although he run with him.
10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
Therefore, ye men of understanding, hear me: far from god be wickedness, and iniquity from the Almighty.
11 Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
For he will render to a man his work, and according to the ways of every one he will reward them.
12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
For in very deed God will not condemn without cause, neither will the Almighty pervert judgment.
13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
What other hath he appointed over the earth? or whom hath he set over the world which he made?
14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
If he turn his heart to him, he shall draw his spirit and breath unto himself.
15 всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
All flesh shall perish together, and man shall return into ashes.
16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
If then thou hast understanding, hear what is said, and hearken to the voice of my words.
17 Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
Can he be healed that loveth not judgment? and how dost thou so far condemn him that is just?
18 Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
Who saith to the king: Thou art an apostate: who calleth rulers ungodly?
19 Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
Who accepteth not the persons of princes: nor hath regarded the tyrant, when he contended against the poor man: for all are the work of his hands.
20 за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
They shall suddenly die, and the people shall be troubled at midnight, and they shall pass, and take away the violent without hand.
21 Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
For his eyes are upon the ways of men, and he considereth all their steps.
22 немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
There is no darkness, and there is no shadow of death, where they may be hid who work iniquity.
23 Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
For it is no longer in the power of man to enter into judgment with God.
24 Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
He shall break in pieces many and innumerable, and shall make others to stand in their stead.
25 Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
For he knoweth their works: and therefore he shall bring night on them, and they shall be destroyed.
26 Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
He hath struck them, as being wicked, in open sight.
27 за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
Who as it were on purpose have revolted from him, and would not understand all his ways:
28 щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
So that they caused the cry of the needy to come to him, and he heard the voice of the poor.
29 Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
For when he granteth peace, who is there that can condemn? When he hideth his countenance, who is there that can behold him, whether it regard nations, or all men?
30 щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
Who maketh a man that is a hypocrite to reign for the sins of the people?
31 Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
Seeing then I have spoken of God, I will not hinder thee in thy turn.
32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
If I have erred, teach thou me: if I have spoken iniquity, I will add no more.
33 Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
Doth God require it of thee, because it hath displeased thee? for thou begannest to speak, and not I: but if thou know any thing better, speak.
34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
Let men of understanding speak to me, and let a wise man hearken to me.
35 „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
But Job hath spoken foolishly, and his words sound not discipline.
36 О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
My father, let Job be tried even to the end: cease not from the man of iniquity.
37 бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
Because he addeth blasphemy upon his sins, let him be tied fast in the mean time amongst us: and then let him provoke God to judgment with his speeches.
