Йов 31

1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

“Ndakaita sungano nameso angu kuti ndirege kutarisa musikana noruchiva.

2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

Nokuti mugove womunhu unobva kumusoro kuna Mwari ndoweiko, iyo nhaka yake inobva kuna Wamasimba Ose?

3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

Ko, hakuzi kuparadzwa kwavakaipa, nenjodzi kuna avo vanoita zvakaipa here?

4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

Ko, iye haaoni nzira dzangu uye haaverengi nhambwe dzangu dzose here?

5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

“Kana ndakafamba nenzira yenhema kana kuti tsoka dzangu dzakamhanyira kunyengera,

6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

Mwari ngaandiyere pachiyero chakatendeka uye achaziva kuti handina mhosva,

7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

kana tsoka dzangu dzakatsauka kubva pagwara, kana kuti mwoyo wangu wakatevera meso angu, kana kuti maoko angu akasvibiswa,

8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

ipapo vamwe ngavadye zvandakadyara, uye mbesa dzangu ngadzidzurwe.

9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

“Kana mwoyo wangu wakanyengerwa nomukadzi, kana kuti ndakavandira pamusuo wemuvakidzani wangu,

10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

ipapo mukadzi wangu ngaakuye zviyo zvomumwe murume, uye vamwe varume ngavavate naye.

11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

Nokuti chingadai chiri chinhu chinonyadzisa, chivi chinofanira kutongwa.

12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

Ndiwo moto unopfuta kusvikira pakuparadzwa; ungadai wakadzura mukohwo wangu.

13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

“Kana ndichinge ndaramba kururamisira varanda vangu, pavane mhaka neni,

14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

ndichaita sei pandichasangana naMwari? Ndichatiiko ndikanzi ndizvidavirire?

15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

Ko, iye akandiisa muchizvaro haazi iye akavaita here? Ko, haazi iye mumwe chete akatiumba tose muna vanamai vedu here?

16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

“Kana ndakaramba zvido zvevarombo kana kurega meso echirikadzi achineta,

17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

kana ndakazvidyira chingwa changu, ndisingachigoverani nenherera,

18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

asi kubva paujaya hwangu ndakamurera sezvinoitwa nababa, uye kubva pakuberekwa kwangu ndakatungamirira chirikadzi,

19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

kana ndakaona mumwe achiparara nokuda kwokushaya zvokupfeka, kana munhu anoshayiwa asina nguo,

20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

uye mwoyo wake ukasandiropafadza nokuti adziyirwa namakushe amakwai angu,

21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

kana ndakasimudzira nherera ruoko rwangu ndichiziva kuti ndinozivikanwa padare redzimhosva,

22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

ipapo ruoko rwangu ngaruwe papfudzi rangu, ruwire pasi napafundo.

23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

Nokuti ndaitya kuparadza kunobva kuna Mwari, uye handina kuita zvinhu zvakadaro nokuti ndaitya kubwinya kwake.

24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?

“Kana ndakaisa chivimbo changu pagoridhe, kana kuti kugoridhe rakaisvonaka ndikati, ‘Ndiwe chivimbo changu,’

25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

kana ndakafadzwa nepfuma yangu huru, mukomborero wakabva mumaoko angu,

26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

kana ndakava nehanya nezuva pakubwinya kwaro, kana mwedzi uchifamba mukubwinya,

27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

zvokuti mwoyo wangu wakanyengereka pakavanda, uye ruoko rwangu rukazviremekedza nokuzvisveta,

28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

zvino izvozviwo zvingangova zvivi zvinofanira kutongwa, nokuti ndainge ndisina kutendeka kuna Mwari wokumusoro.

29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

“Kana ndakafadzwa nokurasikirwa kwomuvengi wangu, kana kufara zvikuru pamusoro penhamo yakamuwira,

30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

handina kutendera muromo wangu kutadza, nokudana chituko pamusoro poupenyu hwake,

31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

kana vanhu veimba yangu vasina kumboti, ‘Ndianiko asina kumbogutswa nenyama yaJobho?’

32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

Hapana mutorwa akavata usiku hwose munzira dzomumusha, nokuti musuo wangu wakaramba wakazarurirwa vashanyi.

33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

Kana ndakavanza chivi changu saAdhamu, nokuviga mhosva yangu mumwoyo mangu,

34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

nokuda kwokuti ndaitya kwazvo vanhu vazhinji, uye ndakatya kwazvo kuzvidza kwevemhuri, zvokuti ndakaramba ndinyerere ndikasabuda kunze,

35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

“Haiwa, dai ndaiva nomumwe angandinzwa! Ndinonyora runyoro rwangu ndichizvidzivirira iye zvino, Wamasimba Ose ngaandipindure; mupomeri wangu ngaanyore rugwaro rwezvaanondipomera.

36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

Zvirokwazvo ndairutakura pamapfudzi angu, ndairupfeka sekorona.

37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

Ndaimupa kuzvidavirira kwangu kwenhambwe imwe neimwe; ndaiswedera kwaari somuchinda.

38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

“Kana munda wangu ukadanidzira kwandiri uchindipa mhosva, uye miforo yose ikanyorova nemisodzi,

39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

kana ndakadya zvibereko zvawo ndisingaripi, kana ndakaparadza upenyu hwavanourima,

40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.

ipapo rukato ngarumere pachinzvimbo chegorosi, nesora pachinzvimbo chebhari.” Mashoko aJobho apera.