Йов 3
1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
Después de esto Job abrió su boca y maldijo su día.
2 І Йов заговорив та й сказав:
Y Job habló:
3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
Perezca el día cuando nací y la noche cuando se dijo: Un varón fue concebido.
4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
Sea aquel día oscuridad. No pregunte ʼElohim desde lo alto por él, ni claridad lo ilumine.
5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
Que la oscuridad y las tinieblas reclamen [ese día] para ellas, repose sobre él una nube, llénelo de terror la calina del día.
6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
Que la oscuridad se apodere de aquella noche. No se cuente entre los días del año ni aparezca en el número de los meses.
7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
Sea esa noche estéril y los gritos de júbilo no penetren en ella.
8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
Maldíganla los que maldicen en el día, los que se aprestan a excitar al cocodrilo.
9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
Oscurézcanse las estrellas de su alborada. Espere la luz, y no le venga, ni contemple los destellos de la aurora,
10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
porque no cerró las puertas de la matriz donde yo estaba, ni escondió la miseria de mis ojos.
11 Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
¿Por qué no morí yo en la matriz o expiré al salir del vientre?
12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
¿Por qué hallé rodillas que me acogieron y pechos que me amamantaron?
13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
Pues ahora yacería tranquilo, dormiría y tendría descanso
14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
con reyes y consejeros de la tierra que reedificaron ruinas para ellos,
15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
o con príncipes que tuvieron oro, que llenaron de plata sus palacios.
16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
¡Oh! ¿Por qué no fui escondido como aborto, como los fetos que nunca ven la luz?
17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
Allí dejan de perturbar los perversos. Allí descansan los de agotadas fuerzas.
18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
Allí también los cautivos gozan del reposo, sin oír la voz del capataz.
19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
Allí están el pequeño y el grande, y el esclavo está libre de su amo.
20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
¿Por qué se da luz al desdichado, y vida a los de ánimo amargado,
21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
a los que ansían la muerte y no les llega aunque la busquen más que tesoros escondidos,
22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
a los que se alegran grandemente, y se regocijan cuando hallan la tumba,
23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
al hombre para quien su camino está oculto, y a quien ʼElohim tiene acorralado?
24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
Porque en lugar de mi pan viene mi suspiro, y mis gemidos corren como aguas,
25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
porque me cayó lo que temía y el terror que tenía me aconteció.
26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
¡No tengo paz, ni tranquilidad, ni reposo, sino me vino turbación!
