Йов 3
1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
DOPO questo, Giobbe aprì la sua bocca, e maledisse il suo giorno.
2 І Йов заговорив та й сказав:
E prese a dire:
3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
Possa perire il giorno nel quale io nacqui, E la notte che fu detto: Un maschio è nato.
4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
Quel giorno sia tenebroso; Iddio non ne abbia cura da alto, E non risplenda la luce sopra esso.
5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
Tenebre, ed ombra di morte rendanlo immondo; La nuvola dimori sopra esso; [Queste cose] rendanlo spaventevole, quali [sono] i giorni più acerbi.
6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
Caligine ingombri quella notte; Non rallegrisi fra i giorni dell'anno, Non sia annoverata fra i mesi.
7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
Ecco, quella notte sia solitaria, Non facciansi in essa canti alcuni.
8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
Maledicanla coloro che maledicono i giorni, I quali son [sempre] apparecchiati a far nuovi lamenti.
9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
Oscurinsi le stelle del suo vespro; Aspetti la luce, ma non ne [venga] alcuna, E non vegga le palpebre dell'alba;
10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
Perciocchè non serrò gli usci del seno di mia madre, E non fece sì che gli occhi miei non vedessero l'affanno.
11 Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
Perchè non morii io dalla matrice? [Perchè] non trapassai come prima uscii del seno?
12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
Perchè mi furono pòrte le ginocchia? Perchè le mammelle, acciocchè io poppassi?
13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
Conciossiachè ora giacerei, e mi riposerei; Io dormirei, [e] pezzo fa sarei in riposo,
14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
Con i re, e con i consiglieri della terra, I quali edificavano i luoghi deserti;
15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
Ovvero co' principi, che aveano dell'oro, Ed empievano le lor case d'argento;
16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
Ovvero anche [del tutto] non sarei stato, come un abortivo nascosto, Come il feto che non ha veduta la luce.
17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
Quivi cessano gli empi di travagliare [altrui], E quivi si riposano gli stanchi.
18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
Parimente i prigioni hanno requie, [E] non odono [più] la voce del sollecitator delle opere.
19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
Quivi [è] il piccolo e il grande; E il servo franco del suo signore.
20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
Perchè dà egli la luce al miserabile, E la vita a coloro che sono in amaritudine d'animo?
21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
I quali aspettano la morte, e pure ella non [viene]; E la ricercano più che tesori nascosti;
22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
E si rallegrano, fino a festeggiarne, E gioiscono, quando hanno trovato il sepolcro.
23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
[Perchè dà egli la luce] all'uomo, la cui via [è] nascosta, E il quale Iddio ha assiepato d'ogn'intorno?
24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
Conciossiachè, avanti [che io prenda] il mio cibo, il mio sospiro venga, E i miei ruggiti si versino come acqua.
25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
Perchè ciò di che io avea spavento mi è avvenuto, E mi è sopraggiunto quello di che avea paura.
26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
Io non ho avuta tranquillità, nè riposo, nè quiete; Ed è venuto il turbamento.
