< Йов 29 >

1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:
ایوب به سخنان خود ادامه داده، گفت:
2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
ای کاش روزهای گذشته بازمی‌گشت، روزهایی که خدا، نگهدار من بود
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
و راهی را که در پیش داشتم روشن می‌ساخت و من با نور او در دل تاریکی قدم برمی‌داشتم!
4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
بله، در آن روزها کامران بودم و زیر سایهٔ خدا زندگی می‌کردم.
5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
خدای قادر مطلق همراه من بود و فرزندانم در اطراف من بودند.
6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
من پاهای خود را با شیر می‌شستم و از صخره‌ها برای من چشمه‌های روغن زیتون جاری می‌شد!
7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
در آن روزها به دروازهٔ شهر می‌رفتم و در میان بزرگان می‌نشستم.
8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
جوانان با دیدن من با احترام کنار می‌رفتند، پیران از جا برمی‌خاستند،
9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
ریش‌سفیدان قوم خاموش شده، دست بر دهان خود می‌گذاشتند
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
و بزرگان سکوت اختیار می‌کردند.
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
هر که مرا می‌دید و حرفهایم را می‌شنید از من تعریف و تمجید می‌کرد؛
12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
زیرا من به داد فقرا می‌رسیدم و یتیمانی را که یار و یاور نداشتند کمک می‌کردم.
13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
کسانی را که دم مرگ بودند یاری می‌دادم و ایشان برایم دعای خیر می‌کردند و کاری می‌کردم که دل بیوه‌زنان شاد شود.
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
هر کاری که انجام می‌دادم از روی عدل و انصاف بود؛ عدالت جامه من بود و انصاف تاج من.
15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
برای کورها چشم و برای لنگان پا بودم؛
16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
برای فقرا پدر بودم و از حق غریبه‌ها دفاع می‌کردم.
17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
دندانهای ستمگران را می‌شکستم و شکار را از دهانشان می‌گرفتم.
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
در آن روزها فکر می‌کردم که حتماً پس از یک زندگی خوش طولانی به آرامی در جمع خانوادۀ خود خواهم مرد.
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
زیرا مانند درختی بودم که ریشه‌هایش به آب می‌رسید و شاخه‌هایش از شبنم سیراب می‌شد.
20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
پیوسته افتخارات تازه‌ای نصیبم می‌شد و به قدرتم افزوده می‌گشت.
21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
همه با سکوت به حرفهایم گوش می‌دادند و برای نصیحت‌های من ارزش قائل بودند.
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
پس از اینکه سخنانم تمام می‌شد آنها دیگر حرفی نمی‌زدند، زیرا نصایح من برای آنها قانع کننده بود.
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
آنها مانند کسی که در زمان خشکسالی انتظار باران را می‌کشد، با اشتیاق در انتظار سخنان من بودند.
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
وقتی که دلسرد بودند، با یک لبخند آنها را تشویق می‌کردم و بار غم را از دلهایشان برمی‌داشتم.
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
مانند کسی بودم که عزاداران را تسلی می‌دهد. در میان ایشان مثل یک پادشاه حکومت می‌کردم و مانند یک رهبر آنها را راهنمایی می‌نمودم.

< Йов 29 >