Йов 29
1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:
Job loh amah kah a pom te a cong tih,
2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
“Kai he hlamat kah hla bangla aka khueh tih Pathen kah khohnin bangla kai aka tuem te unim?
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
Amah loh a hmaithoi te ka lu soah a thangthen tih amah kah vangnah nen ni a hmuep ah khaw ka caeh.
4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
Ka cavaa tue vaengah khaw ka dap ah Pathen kah baecenol la ka om.
5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
Tlungthang te kai taengah om pueng tih, ka kaepvai ka ca rhoek om.
6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
Ka khokan te suknaeng neh a hluk tih lungpang loh kai ham situi sokca a long sak.
7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
Vangpuei vongka ah ka thoeng tih toltung ah ka ngolhmuen cikngae sak.
8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
Kai m'hmuh uh vaengah cadong rhoek te thuh uh. Patong rhoek khaw thoo uh tih pai uh.
9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
Mangpa rhoek loh olthui te a phah uh tih a kut te a ka dongla a khueh uh.
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
Rhaengsang rhoek ol te a phah tih a lai khaw a dang dongla kap.
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
Hna loh a yaak vaengah kai n'uem tih mik loh a hmuh vaengah kai n'rhalrhing sak.
12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
Mangdaeng loh bomnah a bih tih cadah neh a taengah aka bom aka om pawt khaw ka loeih sak.
13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
Hlang milh kah yoethennah te kai soah pai tih nuhmai kah lungbuei khaw ka tamhoe sak.
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
Duengnah te ka bai tih hnikul bangla kai n'khuk. Ka tiktamnah he ka sammuei nah ni.
15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
Mikdael taengah mik la, khokhaem taengah kho la ka om.
16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
Kai tah khodaeng taengah a napa la ka om tih ming pawt kah tuituknah te ka khe pah.
17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
Boethae kah pumcu te ka thuk pah tih a no lamkah maeh te ka voeih pah.
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
Te dongah, “Ka bu ah ka pal mako,” ka ti tih laivin bangla khohnin ka puh.
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
Ka yung loh tui taengla a muk tih buemtui loh ka cangvuei dongah rhaeh.
20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
Ka thangpomnah ka taengah thai tih ka lii ka kut dongah tinghil.
21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
Kai taengah a hnatun uh tih a lamtawn uh dongah ka cilsuep ham kuemsuem uh.
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
Ka ol hnukah talh uh voel pawt tih kai olthui he amih soah tla.
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
Kai ham tah khotlan bangla a lamtawn uh tih a ka loh tlankhol bangla a ang uh.
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
Amih taengah ka luem dae n'tangnah uh pawt tih ka maelhmai vangnah dongah khaw yalh uh pawh.
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
Amih kah longpuei te ka coelh tih boeilu la ka ngol. Caem lakli ah manghai bangla kho ka sak tih rhahdoe cangpoem akhaw a hloep.
