Йов 21
1 А Йов відповів та й сказав:
But Job answered and said:
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
Hear attentively my words, And let this be your consolation.
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
Bear with me, that I may speak; And after I have spoken, mock on!
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
Is my complaint concerning man? Why then should I not be angry?
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
Look upon me, and be astonished, And lay your hand upon your mouth!
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
When I think of it, I am confounded; Trembling taketh hold of my flesh.
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
Why is it that the wicked live, Grow old, yea, become mighty in substance?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Their children are established in their sight with them, And their offspring before their eyes.
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
Their houses are in peace, without fear, And the rod of God cometh not upon them.
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
Their bull gendereth, and faileth not; Their cow calveth, and casteth not her calf.
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
They send forth their little ones like a flock, And their children dance.
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
They sing to the timbrel and harp, And rejoice at the sound of the pipe.
They spend their days in prosperity, And in a moment go down to the under-world. (Sheol h7585)
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
And yet they say unto God, “Depart from us! We desire not the knowledge of thy ways!
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
Who is the Almighty, that we should serve him? And what will it profit us, if we pray to him?”
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
[[Ye say, ]] “Lo! their prosperity is not secure in their hands! Far from me be the conduct of the wicked!”
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
How often is it, that the lamp of the wicked is put out? And that destruction cometh upon them, And that He dispenseth to them tribulations in his anger?
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
How often are they as stubble before the wind, Or as chaff, which the whirlwind carrieth away?
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
“But” [[say ye]] “God layeth up his iniquity for his children.” Let him requite the offender, and let him feel it!
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
Let his own eyes see his destruction, And let him drink of the wrath of the Almighty!
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
For what concern hath he for his household after him, When the number of his own months is completed?
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
Who then shall impart knowledge to God, —To him that judgeth the highest?
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
One dieth in the fulness of his prosperity, Being wholly at ease and quiet;
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
His sides are full of fat, And his bones moist with marrow.
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
Another dieth in bitterness of soul, And hath not tasted pleasure.
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
Alike they lie down in the dust, And the worms cover them.
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
Behold, I know your thoughts, And the devices by which ye wrong me.
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
For ye say, “Where is the house of the oppressor, And where the dwelling-places of the wicked?”
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
Have ye never inquired of travellers, And do ye not know their tokens,
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
That the wicked is spared in the day of destruction, And that he is borne to his grave in the day of wrath?
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
Who will charge him with his conduct to his face, And who will requite him for the evil he hath done?
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
Even this man is borne with honor to the grave; Yea, he watcheth over his tomb.
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
Sweet to him are the sods of the valley: And all men move after him, As multitudes without number before him.
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
Why then do ye offer your vain consolations? Your answers continue false.
