Йов 21
1 А Йов відповів та й сказав:
Then Job answered:
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
“Listen carefully to my words; let this be your consolation to me.
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
Bear with me while I speak; then, after I have spoken, you may go on mocking.
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
Is my complaint against a man? Then why should I not be impatient?
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
Look at me and be appalled; put your hand over your mouth.
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
When I remember, terror takes hold, and my body trembles in horror.
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
Why do the wicked live on, growing old and increasing in power?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Their descendants are established around them, and their offspring before their eyes.
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
Their homes are safe from fear; no rod of punishment from God is upon them.
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
Their bulls breed without fail; their cows bear calves and do not miscarry.
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
They send forth their little ones like a flock; their children skip about,
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
singing to the tambourine and lyre and making merry at the sound of the flute.
They spend their days in prosperity and go down to Sheol in peace. (Sheol h7585)
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
Yet they say to God: ‘Leave us alone! For we have no desire to know Your ways.
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
Who is the Almighty, that we should serve Him, and what would we gain if we pray to Him?’
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
Still, their prosperity is not in their own hands, so I stay far from the counsel of the wicked.
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
How often is the lamp of the wicked put out? Does disaster come upon them? Does God, in His anger, apportion destruction?
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
Are they like straw before the wind, like chaff swept away by a storm?
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
It is said that God lays up one’s punishment for his children. Let God repay the man himself, so he will know it.
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
Let his eyes see his own destruction; let him drink for himself the wrath of the Almighty.
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
For what does he care about his household after him, when the number of his months has run out?
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
Can anyone teach knowledge to God, since He judges those on high?
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
One man dies full of vigor, completely secure and at ease.
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
His body is well nourished, and his bones are rich with marrow.
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
Yet another man dies in the bitterness of his soul, having never tasted prosperity.
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
But together they lie down in the dust, and worms cover them both.
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
Behold, I know your thoughts full well, the schemes by which you would wrong me.
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
For you say, ‘Where now is the nobleman’s house, and where are the tents in which the wicked dwell?’
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
Have you never asked those who travel the roads? Do you not accept their reports?
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
Indeed, the evil man is spared from the day of calamity, delivered from the day of wrath.
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
Who denounces his behavior to his face? Who repays him for what he has done?
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
He is carried to the grave, and watch is kept over his tomb.
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
The clods of the valley are sweet to him; everyone follows behind him, and those before him are without number.
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
So how can you comfort me with empty words? For your answers remain full of falsehood.”
