Йов 16
1 А Йов відповів та й сказав:
Then Job answered:
2 „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
“I have heard many things like these; miserable comforters are you all.
3 Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
Is there no end to your long-winded speeches? What provokes you to continue testifying?
4 I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
I could also speak like you if you were in my place; I could heap up words against you and shake my head at you.
5 уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
But I would encourage you with my mouth, and the consolation of my lips would bring relief.
6 Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
Even if I speak, my pain is not relieved, and if I hold back, how will it go away?
7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
Surely He has now exhausted me; You have devastated all my family.
8 і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
You have bound me, and it has become a witness; my frailty rises up and testifies against me.
9 Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
His anger has torn me and opposed me; He gnashes His teeth at me. My adversary pierces me with His eyes.
10 Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
They open their mouths against me and strike my cheeks with contempt; they join together against me.
11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
God has delivered me to unjust men; He has thrown me to the clutches of the wicked.
12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
I was at ease, but He shattered me; He seized me by the neck and crushed me. He has set me up as His target;
13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
His archers surround me. He pierces my kidneys without mercy and spills my gall on the ground.
14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
He breaks me with wound upon wound; He rushes me like a mighty warrior.
15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
I have sewn sackcloth over my skin; I have buried my horn in the dust.
16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
My face is red with weeping, and deep shadows ring my eyes;
17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
yet my hands are free of violence and my prayer is pure.
18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
O earth, do not cover my blood; may my cry for help never be laid to rest.
19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
Even now my witness is in heaven, and my advocate is on high.
20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
My friends are my scoffers as my eyes pour out tears to God.
21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
Oh, that a man might plead with God as he pleads with his neighbor!
22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
For when only a few years are past I will go the way of no return.
