Йов 16
1 А Йов відповів та й сказав:
Porém Jó respondeu, dizendo:
2 „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
Ouvi muitas coisas como estas; todos vós sois consoladores miseráveis.
3 Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
Por acaso terão fim as palavras de vento? Ou o que é que te provoca a responderes?
4 I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
Também eu poderia falar como vós, se vossa alma estivesse no lugar da minha alma; eu poderia amontoar palavras contra vós, e contra vós sacudir minha cabeça.
5 уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
Porém eu vos confortaria com minha boca, e a consolação de meus lábios serviria para aliviar.
6 Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
Ainda que eu fale, minha dor não cessa; e se eu me calar, em que me alivio?
7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
Na verdade agora ele me tornou exausto; tu assolaste toda a minha companhia.
8 і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
Testemunha [disto é] que já me enrugaste; e minha magreza já se levanta contra mim para em meu rosto dar testemunho [contra mim].
9 Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
Sua ira me despedaça, e ele me odeia; range seus dentes contra mim; meu adversário aguça seus olhos contra mim.
10 Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
Abrem sua boca contra mim; com desprezo esbofeteiam meu rosto, e todos se ajuntam contra mim.
11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
Deus me entregou ao perverso, e me fez cair nas mãos dos malignos.
12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
Tranquilo eu estava, porém ele me quebrantou; e pegou-me pelo pescoço, e me despedaçou; e fez de mim seu alvo de pontaria.
13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
Seus flecheiros me cercaram-me, partiu meus rins, e não [me] poupou; meu fel derramou em terra.
14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
Quebrantou-me de quebrantamento sobre quebrantamento; correu contra mim como um guerreiro.
15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
Costurei saco sobre minha pele, e revolvi minha cabeça no pó.
16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
Meu rosto está vermelho de choro, e minhas pálpebras estão escurecidas ao extremo;
17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
Apesar de não haver injustiça em minhas mãos, e de minha oração ser pura.
18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
Ó terra! Não cubras o meu sangue, e não haja lugar para meu clamor!
19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
Eis que mesmo agora minha testemunha está nos céus, e meu defensor nas alturas.
20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
Meus amigos zombam de mim, [mas] meus olhos estão derramando para Deus.
21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
Ah, se [fosse possível] defender a causa com Deus em favor do homem, como o filho do homem em favor de seu amigo!
22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
Pois poucos anos restam, e seguirei o caminho [por onde] não voltarei.
