Дії 7
1 Запитав тоді первосвященик: „Чи це так?“
The high priest said, “Are these things true?”
2 Степан же промовив: „Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопота́мії був, перше ніж оселився в Хара́ні,
Stephen said, “Brothers and fathers, listen to me: The God of glory appeared to our father Abraham when he was in Mesopotamia, before he lived in Haran;
3 і промовив до нього: „Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу́“.
he said to him, 'Leave your land and your relatives, and go into the land that I will show you.'
4 Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Хара́ні. А звідти, як умер йому ба́тько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живе́те тепер.
Then he left the land of the Chaldeans and lived in Haran; from there, after his father died, God brought him into this land, where you live now.
5 Та спа́дщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв „дати її на володі́ння йому й його ро́дові по нім“, хоч дитини не мав він.
He gave none of it as an inheritance to him, no, not even enough to set a foot on. But he promised—even though Abraham had no child yet—that he would give the land as a possession to him and to his descendants after him.
6 І сказав Бог отак, що насіння його буде прихо́дьком у кра́ї чужому, і понево́лять його, і будуть гноби́ти чотириста ро́ків.
God was speaking to him like this, that his descendants would live for a while in a foreign land, and that the inhabitants there would bring them into slavery and treat them badly for four hundred years.
7 „Але Я — сказав Бог — буду судити наро́д, що його понево́лить. Опісля́ ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці“.
'But I will judge the nation that they serve,' said God, 'and after that they will come out and worship me in this place.'
8 І дав Він йому заповіта обрі́зання. І породив так Ісака, і во́сьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків — дванадцятьо́х патріярхів.
Then God gave Abraham the covenant of circumcision, so Abraham became the father of Isaac and circumcised him on the eighth day; Isaac became the father of Jacob, and Jacob the father of the twelve patriarchs.
9 А ті патріярхи поза́здрили Йо́сипові, і продали́ його до Єгипту. Але Бог був із ним,
Because the patriarchs were jealous of Joseph, they sold him into Egypt; but God was with him
10 і його визволив від усіх його у́тисків, і дав йому благода́ть та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом.
and rescued him from all his troubles. He gave Joseph favor and wisdom in the presence of Pharaoh, king of Egypt, who had made him governor over Egypt and over all his household.
11 А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаа́нську, та велика біда, то пожи́ви тоді не знахо́дили наші батьки́.
Now there came a famine over all Egypt and Canaan, and great suffering, and our fathers could find no food.
12 Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше.
But when Jacob heard that there was grain in Egypt, he sent out our fathers on their first trip.
13 А як удруге посла́в, то був пі́знаний Йо́сип братами своїми́, і фараонові знаний став Йо́сипів рід.
On their second trip Joseph made himself known to his brothers, and Joseph's family became known to Pharaoh.
14 Тоді Йо́сип послав, щоб покликати Якова, ба́тька свого, та всю родину свою — сімдеся́т і п'ять душ.
Joseph sent his brothers back to tell Jacob his father to come to Egypt, along with all his relatives, seventy-five persons in all.
15 І пода́вся Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки.
So Jacob went down into Egypt, and he died, he and our fathers.
16 І їх перене́сли в Сихе́м, і покла́ли до гробу, що Авраам був купив за ці́ну срібла від синів Еммора Сихемового.
They were carried over to Shechem and laid in the tomb that Abraham had bought for a price in silver from the sons of Hamor in Shechem.
17 А коли наближа́всь час обі́тниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся наро́д і намно́жився в Єгипті,
As the time of the promise approached, the promise that God had made to Abraham, the people grew and multiplied in Egypt,
18 аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йо́сипа.
until there arose another king over Egypt, a king who did not know about Joseph.
19 Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі.
He deceived our people and forced our fathers to expose their newborn infants so they would not be kept alive.
20 Того ча́су родився Мойсей, і га́рний він був перед Богом. Він годо́ваний був у домі батька свойо́го три місяці.
At that time Moses was born; he was very beautiful before God and was nourished for three months in his father's house.
21 А коли він був ви́кинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала.
When he was placed outside, Pharaoh's daughter adopted him and raised him as her own son.
22 І Мойсей був навче́ний всієї премудрости єгипетської, і був міцни́й у словах та в ділах своїх.
Moses was educated in all the wisdom of the Egyptians, and he was mighty in his words and works.
23 А коли йому спо́внилося сорок ро́ків, йому спало на серце відві́дати братів своїх, синів Ізраїлевих.
But when he was about forty years old, it came into his heart to visit his brothers, the children of Israel.
24 Як угле́дів же він, що одно́му з них ді́ється кривда, заступився, і відомсти́в за окри́вдженого, убивши єги́птянина.
Seeing an Israelite being mistreated, Moses defended him and avenged him who was oppressed by striking the Egyptian:
25 Він же ду́мав, що брати́ розуміють, що рукою його Бог дає їм визво́лення, та не зрозуміли вони.
he thought that his brothers would understand that God by his hand was rescuing them, but they did not understand.
26 А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погоди́ти їх, кажучи: „Люди, ви — браття, чого один о́дного кривдите?“
On the next day he came to some Israelites as they were quarreling; he tried to put them at peace with each other; he said, 'Men, you are brothers; why are you hurting one another?'
27 А той, що ближнього кривдив, його відіпхну́в та сказав: „Хто наставив над нами тебе за старшо́го й суддю?
But the one who had wronged his neighbor pushed him away, and said, 'Who made you a ruler and a judge over us?
28 Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єги́птянина?“
Would you like to kill me, as you killed the Egyptian yesterday?'
29 І втік Мойсей через слово оце, і стався прихо́дьком у землі мадія́мській, де зродив двох синів.
Moses ran away after hearing this; he became a foreigner in the land of Midian, where he became the father of two sons.
30 А коли сорок ро́ків проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у по́лум'ї куща́ огняно́го в пустині Сінайської гори.
When forty years were past, an angel appeared to him in the wilderness of Mount Sinai, in a flame of fire in a bush.
31 А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього:
When Moses saw the fire, he marveled at the sight; and as he approached to look at it, there came a voice of the Lord, saying,
32 „Я Бог отців твоїх, — Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів!“І затрусився Мойсей, і не відваживсь погля́нути...
'I am the God of your fathers, the God of Abraham, and of Isaac, and of Jacob.' Moses trembled and did not dare to look.
33 І промовив до нього Господь: „Скинь взуття́ з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля!
The Lord said to him, 'Take off the sandals from your feet, for the place where you are standing is holy ground.
34 Добре бачив Я у́тиск наро́ду Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх ви́зволити. Тепер ось іди, — Я пошлю до Єгипту тебе“.
I have certainly seen the suffering of my people who are in Egypt; I have heard their groaning, and I have come down to rescue them; now come, I will send you to Egypt.'
35 Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: „Хто наставив тебе за старшо́го й суддю“, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшо́го й визво́льника.
This Moses whom they rejected, when they said, 'Who made you a ruler and a judge?'—he was the one whom God sent as both a ruler and deliverer. God sent him by the hand of the angel who appeared to Moses in the bush.
36 Він їх вивів, чуда й знаме́на вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок ро́ків у пустині.
Moses led them out of Egypt, after doing miracles and signs in Egypt and at the Sea of Reeds, and in the wilderness during forty years.
37 Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: „Госпо́дь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, — Його слухайте!“
It is the same Moses who said to the people of Israel, 'God will raise up a prophet for you from among your brothers, a prophet like me.'
38 Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова́, щоб їх нам передати;
This is the man who was in the assembly in the wilderness with the angel who had spoken to him on Mount Sinai. This is the man who was with our fathers; this is the man who received living words to give to us.
39 що його не хотіли отці наші слу́хати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту,
This is the man whom our fathers refused to obey; they pushed him away from themselves, and in their hearts they turned back to Egypt.
40 промовивши до Ааро́на: „Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що́ сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із кра́ю єгипетського“.
At that time they said to Aaron, 'Make us gods who will lead us. As for this Moses, who led us out of the land of Egypt, we do not know what has happened to him.'
41 І зробили вони тими днями теля, — і бовва́нові жертви прино́сили та веселилися з діл своїх рук.
So they made a calf in those days and brought a sacrifice to the idol, and rejoiced because of the work of their hands.
42 Але Бог відвернувся від них, і попусти́в їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: „Чи зако́лення й жертви Мені ви прино́сили сорок ро́ків у пустині, о доме Ізраїлів?
But God turned and gave them up to worship the stars in the sky, as it is written in the book of the prophets, 'Did you offer to me slain beasts and sacrifices for forty years in the wilderness, house of Israel?
43 Ви ж носили наме́та Моло́хового, і зорю вашого бога Ромфа́на, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм. Через те запрова́джу вас аж за Вавилон!“
You accepted the tabernacle of Molech and the star of the god Rephan, and the images that you made to worship them: and I will carry you away beyond Babylon.'
44 У наших отців на пустині була скинія свідо́цтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив.
Our fathers had the tabernacle of the testimony in the wilderness, just as God commanded when he spoke to Moses, that he should make it like the pattern that he had seen.
45 Її наші отці й узяли, і вне́сли з Ісусом у землю наро́дів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до ча́су Давида.
Later, our fathers, under Joshua, received the tabernacle and brought it with them when they took possession of the land. God took the land from the nations and drove them out before the face of our fathers. The tabernacle remained in the land until the time of David,
46 Він у Бога знайшов благода́ть, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.
who found favor in the sight of God, and he asked if he might find a dwelling place for the God of Jacob.
47 І Соломон збудував Йому дім.
But it was Solomon who built the house for God.
48 Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк:
However, the Most High does not live in houses made with hands, as the prophet says,
49 „Мені небо — престол, а земля — то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, — говорить Господь, — або місце яке для Мого відпочинку?
'Heaven is my throne, and the earth is the footstool for my feet. What kind of house can you build for me? says the Lord, or what is the place for my rest?
50 Хіба не рука Моя все́ це створила?“
Did my hand not make all these things?'
51 О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви за́вжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!
You people who are stiff-necked and uncircumcised in heart and ears, you always resist the Holy Spirit; you act just as your fathers acted.
52 Котро́го з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками,
Which of the prophets did your fathers not persecute? They killed the prophets who appeared in advance of the coming of the Righteous One; and you have now become the betrayers and murderers of him also,
53 ви, що Зако́на оде́ржали через зарядження Анголів, та не зберігали його!“
you people who received the law that angels had established, but you did not keep it.”
54 Як зачули ж оце, вони запали́лися гнівом у серцях своїх, і скрегота́ли зубами на нього.
Now when the council members heard these things, they were cut to the heart, and they ground their teeth at Stephen.
55 А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, — і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв,
But he, being full of the Holy Spirit, looked up intently into heaven and saw the glory of God; and he saw Jesus standing at the right hand of God.
56 і промовив: „Ось я бачу відчи́нене небо, і Сина Лю́дського, що по Божій правиці стоїть!“
Stephen said, “Look, I see the heavens opened, and the Son of Man standing at the right hand of God.”
57 Та вони гучни́м голосом стали кричати та ву́ха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!...
At this the council members covered their ears, and shouting out with a loud voice, altogether they rushed at him.
58 І за місто вони його ви́вели, і зачали́ побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака́, який звався Са́влом.
They dragged him out of the city where they began to stone him, and the witnesses laid down their outer clothing at the feet of a young man named Saul.
59 І побивали камінням Степа́на, що молився й казав: „Господи Ісусе, — прийми духа мого!“
As they were stoning Stephen, he was calling out to the Lord and saying, “Lord Jesus, receive my spirit.”
60 Упавши ж навко́лішки, скрикнув голосом гучни́м: „Не залічи́ їм, о Господи, цього гріха́!“І, промовивши це, він спочив.
He knelt down and called out with a loud voice, “Lord, do not hold this sin against them.” When he had said this, he fell asleep.
