Дії 6
1 Тими ж днями, як учнів намно́жилось, зачали́ нарікати на євреїв огре́чені, що в щоденному служі́нні їхні вдовиці зане́дбані.
Now in these days, when the number of the disciples was multiplying, a complaint by the Grecian Jews began against the Hebrews, because their widows were being overlooked in the daily distribution of food.
2 Тоді ті Дванадцять покликали багатьо́х учнів та й сказали: „Нам не ли́чить покинути Боже Слово, і служити при стола́х.
The twelve called the multitude of the disciples to them and said, “It is not right for us to give up the word of God in order to serve tables.
3 Отож, браття, ви́глядіть із-поміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрости, — їх поставимо на службу оцю.
You should therefore choose, brothers, seven men from among yourselves, men of good reputation, full of the Spirit and of wisdom, whom we may appoint over this business.
4 А ми перебува́тимемо за́вжди в молитві та в служі́нні слову“.
As for us, we will always continue in prayer and in the ministry of the word.”
5 І всім лю́дям сподо́балося оце слово, і обрали Степа́на, мужа повного віри та Духа Святого, і Пилипа, і Про́хора та Никано́ра, і Ти́мона та Парме́на, і нововірця Миколу з Антіохії, —
Their speech pleased the whole multitude. So they chose Stephen, a man full of faith and of the Holy Spirit, and Philip, Prochorus, Nicanor, Timon, Parmenas, and Nicolaus, a proselyte from Antioch.
6 їх поставили перед апо́столів, і, помолившись, вони руки поклали на них.
The believers brought these men before the apostles, who prayed and then placed their hands upon them.
7 І росло Слово Боже, і ду́же мно́жилося число учнів у Єрусалимі, і дуже багато священиків були слухня́ні вірі.
So the word of God continued to spread, and the number of disciples in Jerusalem increased greatly, and a large number of the priests became obedient to the faith.
8 А Степан, повний віри та сили, чинив між наро́дом великі знаме́на та чуда.
Now Stephen, full of grace and power, was doing great wonders and signs among the people.
9 Тому дехто повстав із синагоги, що зветься ліберти́нська, і кірінейська, і олександрійська, та з тих, хто походить із Кілікі́ї та з Азії, і зачали́ сперечатись із Степа́ном.
But there arose some people who belonged to the synagogue called the synagogue of the Freedmen, of the Cyrenians and Alexandrians, and some from Cilicia and Asia. These people were debating with Stephen.
10 Але всто́яти вони не могли проти мудрости й Духа, що він Ним говорив.
But they were not able to stand against the wisdom and the Spirit with which Stephen spoke.
11 Тоді вони підмовили людей, що казали, ніби чули, як він богозневажні слова́ говорив на Мойсея та Бога.
Then they bribed some men to say, “We have heard Stephen speak blasphemous words against Moses and against God.”
12 І людей попідбу́рювали, і старших та книжників, і, напавши, схопи́ли його, і припрова́дили в синедріо́н.
They stirred up the people, the elders, and the scribes, and they approached Stephen and seized him and brought him before the council.
13 Також свідків фальшивих поставили, які говорили: „Чоловік оцей богознева́жні слова́ безпере́стань говорить на це святе місце та проти Зако́ну.
They brought false witnesses, who said, “This man does not stop speaking words against this holy place and the law.
14 Бо ми чули, як він говорив, що Ісус Назаряни́н зруйнує це місце та змінить звича́ї, які передав нам Мойсей“.
For we have heard him say that this Jesus of Nazareth will destroy this place and change the customs that Moses handed down to us.”
15 Коли всі, хто в синедріоні сидів, на нього споглянули, то бачили лице його, — як лице Ангола!
Everyone who sat in the council fixed their eyes on him and saw his face was like the face of an angel.
