Дії 17
1 Як вони перейшли Амфіпо́ль й Аполло́нію, то прийшли до Солу́ня, де була синагога юдейська.
And when they had passed through Amphipolis and Apollonia, they came to Thessalonica, where there was a synagogue of the Jews.
2 І Павло, за звича́єм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботи з Писа́ння,
And Paul, according to his custom, went in to them, and, for three sabbath-days, he reasoned with them from the Scriptures,
3 виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскре́снути з мертвих, і що Христос Той — Ісус, про Якого „я вам проповідую“.
explaining and affirming that it was necessary for the Christ to suffer and to rise from the dead; and that this Jesus whom I preach to you is the Christ.
4 І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, — безліч побожних із ге́лленів та немало з шляхе́тних жінок.
And some of them believed, and associated themselves with Paul and Silas; of the devout Greeks, a great multitude, and of the chief women, not a few.
5 А невірні юдеї були запалилися за́здрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіго́висько та й бунтували те місто, а набі́гши на хату Ясо́нову, шукали апо́столів, щоб до на́товпу вивести їх.
But the unbelieving Jews, taking with them some evil men, who were loungers about the markets, and collecting a mob, set the city in an uproar; and having assaulted the house of Jason, they sought to bring them out to the people.
6 А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясо́на та декого з братті, кричачи́: „Ті, що світ сколотили, — і сюди ось вони поприхо́дили!
But not finding them, they dragged Jason and certain brethren before the rulers of the city, crying out: These men, who have thrown the world into confusion, have come hither also;
7 А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, гово́рячи, ніби інший є цар — Ісус“.
whom Jason has received into his house: and they all act in opposition to the decrees of Cæsar, saying, That there is another king, Jesus.
8 І вони зворохо́били наро́д та начальників міста, що слухали це.
And the multitude, and the rulers of the city, were troubled when they heard these things.
9 Але, узявши поруку з Ясо́на та з інших, вони їх відпустили.
And they took security of Jason, and of the others, and let them go.
10 А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Ве́рії. І, прибувши, вони пішли в синагогу юдейську.
And the brethren immediately sent away Paul and Silas by night to Berea; and when they had come, they went into the synagogue of the Jews.
11 Ці були шляхетні́ші за солу́нян, — і слова́ прийняли з повним за́палом, і Писа́ння досліджували день-у-день, чи та́к воно є.
These were of a better disposition than those in Thessalonica, for they received the word with all readiness of mind, examining the Scriptures daily, whether these things were so.
12 Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних ге́лленсьих жінок та немало із му́жів.
Therefore, many of them believed; both of influential women, who were Greeks, and of men, not a few.
13 Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже Слово й у Ве́рії, прибули́ вони, і там баламутили та бунтували наро́д.
But when the Jews of Thessalonica learned that the word of God was preached by Paul in Berea also, they came thither, and excited the multitude.
14 Тоді браття негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов; а Сила та Тимофій позоста́лися там.
Then the brethren immediately sent Paul away, to go as if to the sea; but Silas and Timothy remained there.
15 А ті, що Павла́ відпроваджували, провели́ його аж до Ате́н, а прийнявши нака́за про Силу та Тимофія, щоб до нього вернулися якнайшвидше, відбули́.
And those who conducted Paul brought him to Athens: and having received a commandment for Silas and Timothy, that they should come to him as soon as possible, they departed.
16 Як Павло ж їх чекав у в Ате́нах, у ньо́му кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів.
Now while Paul was waiting for them at Athens, his spirit was stirred within him, when he saw the city full of idols.
17 Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зі стрі́чними.
Accordingly, he reasoned in the synagogue with the Jews and devout persons, and in the market daily, with those who chanced to meet him.
18 А дехто з філо́софів епікуре́їв та сто́їків сперечалися з ним. Одні говорили: „Що́ то хоче сказати оцей пустомо́в?“А інші: „Здається, він проповідник чужих богів“, бо він їм звіща́в Єва́нгелію про Ісуса й воскре́сення.
And some of the Epicurean and Stoic philosophers disputed with him; and some said: What can this babbler possibly wish to say? Others said: He seems to be a proclaimer of strange demons: for he preached to them Jesus and the Resurrection.
19 І, взявши його, повели в ареопа́г та й казали: „Чи можемо знати, що́ то є ця наука нова́, яку проповідуєш ти?
And they took him, and brought him to Mars hill, saying: Are we able to understand what this new teaching is, which is announced by you?
20 Бо чудне́ щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що́ то значити має?“
For you bring some strange things to our ears: we wish to understand then what these things mean.
21 А всі ате́няни та захожі чужи́нці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове́ говорити чи слухати.
For all the Athenians and resident strangers have leisure for nothing else than to tell or to hear some new thing.
22 Тоді Павло став посе́редині ареопа́гу й промовив: „Му́жі ате́нські! Із усьо́го я бачу, що ви дуже побожні.
Then Paul stood in the midst of Mars hill, and said: Men of Athens, I perceive that in all respects your reverence for demons excels that of other men.
23 Бо, проходячи та оглядаючи свя́тощі ваші, я знайшов також же́ртівника, що на ньому написано: „Незнаному Богові“. Ось Того, Кого навмання́ ви шануєте, Того я проповідую вам.
For as I was passing through, and looking attentively at the objects of your worship, I dis covered also an altar with this inscription: TO THE UNKNOWN GOD. Whom therefore you ignorantly worship, him I make known to you.
24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в хра́мах, рукою збудова́них,
God, who made the world, and all things that are in it, being Lord of heaven and earth, dwells not in temples made with hands;
25 і Він не вимагає служі́ння рук лю́дських, ніби в чо́мусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все.
nor is he ministered to by the hands of men, as if he needed any thing: for he himself gives to all life, and breath, and all things:
26 І ввесь лю́дський рід Він з одно́го створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призна́чив окреслені до́би й границі заме́шкання їх,
and he has made from one blood every nation of men, that they might dwell on all the face of the earth, having marked out their appointed times, and the bounds of their dwelling:
27 щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не зна́йдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас.
that they might seek for God, if perhaps they would feel after him, and find him, although, indeed, he is not far from every one of us.
28 Бо ми в Нім живемо́, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: „Навіть рід ми Його!“
For in him we live, and move, and have our being: as also some of your own poets have said: For we his offspring are.
29 Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми ду́мати, що Божество́ подібне до золота, або срі́бла, чи до каменю, твору мистецтва чи лю́дської ви́гадки.
Therefore, being the offspring of God, we ought not to think that the Godhood is like gold, or silver, or stone, sculptured by art and the device of man.
30 Не зважаючи ж Бог на часи невідо́мости, ось тепер усім лю́дям наказує, щоб скрізь ка́ялися,
Yet the times of this ignorance God overlooked; but now, he commands all men everywhere to repent:
31 бо Він ви́значив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав до́каза всім, із мертвих Його воскресивши“.
because he has appointed a day in which he will judge the world, in righteousness, by the man whom he has chosen, giving to all assurance of this, by having raised him from the dead.
32 Як почули ж вони про воскре́сення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: „Про це бу́демо слухати тебе іншим ра́зом“.
And when they heard of the resurrection of the dead, some mocked; others said: We will hear you again concerning this matter.
33 Так вийшов Павло з-поміж них.
And so Paul departed from among them.
34 А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагі́т, і жінка, Дама́ра ім'я́м, та інші із ними.
But certain men associated with him, and believed; among whom was Dionysius the Areopagite, and a woman named Damaris, and others with them.
