Дії 16
1 І прибув він у Де́рвію й Лі́стру. І ото був там один учень, на ім'я́ Тимофій, син наве́рненої однієї юде́янки, а ба́тько був ге́ллен.
Then came he to Derba and to Lystra. And beholde a certayne disciple was there named Timotheus a womans sonne which was a Iewas and beleved: but his father was a Greke.
2 Добре свідо́цтво про нього давали брати, що були в Лі́стрі та в Іконі́ї.
Of whom reported well the brethren of Lystra and of Iconium.
3 Павло захотів його взяти з собою, — і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був ге́ллен.
The same Paul wolde yt he shuld goo forth with him and toke and circumcised him because of the Iewes which were in those quarters: for they knewe all that his father was a Greke.
4 Як міста ж перехо́дили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постано́ви, які видали в Єрусалимі апо́столи та старші.
As they went thorow ye cities they delyvered the the decrees for to kepe ordeyned of the Apostles and elders which were at Ierusalem.
5 А Церкви́ змі́цнювалися в вірі, і щоденно зростали кі́лькістю.
And so were the congregacions stablisshed in the fayth and encreased in noumbre dayly.
6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну гала́тську.
When they had goone thorow out Phrigia and the region of Galacia and were forbydde of the holy gost to preach the worde in Asia
7 Дійшовши ж до Мі́зії, хотіли піти до Віті́нії, та їм не дозволив Дух Ісусів.
they came to Misia and sought to goo into Bethinia. But the sprete soffered the not.
8 Обминувши ж Мі́зію, прибули́ до Троа́ди.
Then they went over Misia and cam doune to Troada.
9 І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македо́нянин став перед ним і благав його, кажучи: „Прийди в Македо́нію, і нам поможи!“
And a vision appered to Paul in ye nyght. There stode a man of Macedonia and prayed him sayinge: come into Macedonia and helpe vs.
10 Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македо́нію, зрозумівши, що Госпо́дь нас покликав звіщати їм Єва́нгелію.
After he had sene ye vision immediatly we prepared to goo into Macedonia certified yt the lorde had called vs for to preache the gospell vnto them.
11 Тож відпливши з Троа́ди, прибули́ ми навпрост у Самотра́кію, а другого дня до Неа́поля,
Then lowsed we forth from Troada and with a strayght course came to Samothracia and the nexte daye to Neapolim
12 звідтіля ж у Фили́пи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули́ ми в цім місті днів кілька.
and from thence to Philippos which is the chefest citie in ye partes of Macedonia and a fre cite. We were in that cite abydynge a certayne dayes.
13 Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звича́єм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посхо́дились.
And on the saboth dayes we went out of the cite besydes a ryver where men were wont to praye and we sate doune and spake vnto the wemen which resorted thyther.
14 Прислуха́лася й жінка одна, що звалася Лі́дія, купчиха кармази́ном з міста Тіяті́р, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.
And a certayne woman named Lydia a seller of purple of the cite of Thiatira which worshipped God gave vs audience. Whose hert the Lorde opened that she attended vnto the thinges which Paul spake.
15 А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: „Якщо ви признали, що вірна я Господе́ві, то прийдіть до госпо́ди моєї й живіть“. І змусила нас.
When she was baptised and her housholde she besought vs sayinge: Yf ye thinke that I beleve on the Lorde come into my housse and abyde there. And she constrayned vs.
16 І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служни́ця одна, що мала віщу́нського духа, яка ворожби́тством давала великий прибу́ток панам своїм.
And it fortuned as we went to prayer a certayn damsell possessed with a sprete that prophesied met vs which brought her master and mastres moche vauntage with prophesyinge.
17 Вона йшла слідкома́ за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: „Оці люди — це раби Всеви́шнього Бога, що вам провіщають дорогу спасі́ння!“
The same folowed Paul and vs and cryed sayinge: these men are the servauntes of the most hye God which shewe vnto vs the waye of salvacion.
18 І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: „У Ім'я́ Ісуса Христа велю я тобі — вийди з неї!“І того ча́су той вийшов.
And this dyd she many dayes. But Paul not cotent turned about and sayd to the sprete: I commaunde the in the name of Iesu Christ that thou come out of her. And he came out the same houre.
19 А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибу́ток, схопи́ли Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старши́х.
And when her master and mastres sawe yt the hope of their gaynes was gone they caught Paul and Sylas and drue the into the market place vnto the rulars
20 Коли ж їх привели́ до начальників, то сказали: „Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,
and brought them to the officers sayinge: These men trouble oure cite which are Iewes
21 і навчають звича́їв, яких нам, римля́нам, не годиться приймати, ані вико́нувати“.
and preache ordinaunces which are not laufull for vs to receave nether to observe seinge we are Romayns.
22 І на́товп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх рі́зками сі́кти.
And the people ranne on them and the officers rent their clothes and comaunded them to be beaten with roddes.
23 І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозо́рцеві, щоб їх пильно стеріг.
And when they had beaten them sore they cast them into preson comaundynge the iayler to kepe them surely.
24 Одержавши такого нака́за, той їх повкида́в до внутрішньої в'язниці, а їхні но́ги забив у коло́ди.
Which iayler when he had receaved suche comaundment thrust them into the ynner preson and made their fete fast in the stockes.
25 А півні́чної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'я́знені слухали їх.
At mydnyght Paul and Sylas prayed and lauded God. And the presoners hearde them.
26 І ось на́гло повстало велике трясі́ння землі, аж основи в'язни́чні були захита́лися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайда́ни з усіх поспада́ли.
And sodenly ther was a greate erth quake so that ye fonndacion of the preson was shaken and by and by all the dores opened and every mannes bondes were lowsed.
27 Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'я́знені.
When the keper of ye preson waked out of his slepe and sawe the preson dores open he drue out his swearde and wolde have kylled him selfe supposynge the presoners had bene fledde.
28 А Павло́ скрикнув голосом гучни́м, говорячи: „Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!“
But Paul cryed with a lowde voyce sayinge: Do thy selfe no harme for we are all heare.
29 Зажадавши ж той світла, уско́чив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.
Then he called for a lyght and sprange in and came tremblynge and fell doune before Paul and Sylas
30 І вивів їх звідти й спитав: „Добро́дії! Що треба робити мені, щоб спасти́ся?“
and brought them out and sayde: Syrs what must I do to be saved?
31 А вони відказали: „Віруй в Господа Ісуса, — і будеш спасе́ний ти сам та твій дім“.
And they sayde: beleve on the Lorde Iesus and thou shalt be saved and thy housholde.
32 І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.
And they preached vnto him the worde of the Lorde and to all that were in his housse.
33 І сторож забрав їх того ж ча́су вночі, їхні рани обмив, — і охристився негайно він сам та його всі домашні.
And he toke them the same houre of the nyght and wasshed their woundes and was baptised with all that belonged vnto him strayght waye.
34 І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.
Whe he had brought them into his housse he set meate before them and ioyed that he with all his housholde boleved on God.
35 А коли настав день, то прислали начальники слуг поліційних, наказуючи: „Відпусти тих людей!“
And when it was daye the officers sent the ministres sayinge: Let those men goo.
36 І сказав той в'язничний дозорець слова́ ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. „Отож, вийдіть тепер та й з ми́ром ідіть!“
The keper of ye preson tolde this sayinge to Paul the officiers have sent worde to lowse you. Now therfore get you hence and goo in peace.
37 А Павло відказав їм: „Нас, римля́н, незасуджених, рі́зками сікли прилю́дно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі при́йдуть, та й виведуть нас!“
Then sayde Paul vnto them: they have beaten vs openly vncomdempned for all yt we are Romayns and have cast vs into preson: and now wolde they sende vs awaye prevely? Naye not so but let them come the selves and set vs out.
38 Ці ж слова поліційні слуги доне́сли начальникам. А ті налякались, почувши, що римля́ни вони.
When the ministres tolde these wordes vnto the officers they feared when they hearde that they were Romayns
39 І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.
and came and besought them and brought them out and desyred them to departe out of the cite.
40 І, вийшовши з в'язниці, прибули́ вони до Лі́дії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.
And they wet out of ye preson and entred into the housse of Lidia and whe they had sene the brethren they comforted them and departed.
