Дії 11
1 Почули ж апо́столи й браття, що в Юдеї були, що й погани прийняли́ Слово Боже.
And the apostles and brethren, who were in Judea, heard that the Gentiles also had received the word of God.
2 І, як Петро повернувся до Єрусалиму, з ним стали змагатися ті, хто з обрі́зання,
And when Peter was come up to Jerusalem, they that were of the circumcision contended with him,
3 кажучи: „Чого́ ти ходив до людей необрі́заних та споживав із ними?“
Saying: Why didst thou go in to men uncircumcised, and didst eat with them?
4 Петро ж розпочав і їм розповів за порядком, говорячи:
But Peter began and declared to them the matter in order, saying:
5 „Був я в місті йоппі́йськім і молився, і бачив в захо́пленні видіння: якась посу́дина схо́дила, немов простира́ло велике, яка, за чотири кінці прив'я́зана, спускалася з неба й підійшла аж до мене.
I was in the city of Joppe praying, and I saw in an ecstasy of mind a vision, a certain vessel descending, as it were a great sheet let down from heaven by four corners, and it came even unto me.
6 Зазирнувши до неї, я поглянув, і побачив там чотириногих землі, і звірів, і гаддя, і небесних пташок.
Into which looking, I considered, and saw fourfooted creatures of the earth, and beasts, and creeping things, and fowls of the air:
7 І голос почув я, що мені промовляв: „Устань, Петре, заколи та й їж!“
And I heard also a voice saying to me: Arise, Peter; kill and eat.
8 А я відказав: „Жодним способом, Господи, — бо ніко́ли нічого оги́дного чи то нечистого в у́ста мої не вхо́дило!“
And I said: Not so, Lord; for nothing common or unclean hath ever entered into my mouth.
9 І відповів мені голос із неба вдруге: „Що від Бога очищене, не вважай за оги́дне того́!“
And the voice answered again from heaven: What God hath made clean, do not thou call common.
10 І це сталося тричі, і все знов було взяте на небо.
And this was done three times: and all were taken up again into heaven.
11 І ось три чоловіки, посланці з Кесарі́ї до мене, перед домом, де був я, спинилися за́раз.
And behold, immediately there were three men come to the house wherein I was, sent to me from Caesarea.
12 І сказав мені Дух іти з ними без жодного сумніву. Зо мною ж пішли й оці шестеро браття, і ввійшли ми до дому того чоловіка.
And the Spirit said to me, that I should go with them, nothing doubting. And these six brethren went with me also: and we entered into the man’s house.
13 І він нам розповів, як у домі своїм бачив ангола, який став і сказав: „Пошли до Йоппі́ї, та приклич того Си́мона, що зветься Петром,
And he told us how he had seen an angel in his house, standing, and saying to him: Send to Joppe, and call hither Simon, who is surnamed Peter,
14 він слова́ тобі скаже, якими спасешся і ти, і ввесь дім твій“.
Who shall speak to thee words, whereby thou shalt be saved, and all thy house.
15 А як я промовляв, зли́нув на них Святий Дух, як споча́тку й на нас.
And when I had begun to speak, the Holy Ghost fell upon them, as upon us also in the beginning.
16 І я згадав слово Господнє, як Він говорив: „Іван ось водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим“.
And I remembered the word of the Lord, how that he said: John indeed baptized with water, but you shall be baptized with the Holy Ghost.
17 Отож, коли Бог дав одна́ковий дар їм, як і нам, що ввірували в Господа Ісуса Христа, то хто́ ж я такий, щоб міг заперечити Богові?“
If then God gave them the same grace, as to us also who believed in the Lord Jesus Christ; who was I, that could withstand God?
18 І, почувши таке, замовкли вони, і Бога хвалили, говорячи: „Отож, і поганам Бог дав покая́ння в життя!“
Having heard these things, they held their peace, and glorified God, saying: God then hath also to the Gentiles given repentance unto life.
19 А ті, хто розпоро́шився від переслідування, що зняло́ся було через Степа́на, перейшли навіть до Фінікі́ї, і Кі́пру, і Антіохі́ї, не звіщаючи сло́ва ніко́му, крім юдеїв.
Now they who had been dispersed by the persecution that arose on occasion of Stephen, went about as far as Phenice and Cyprus and Antioch, speaking the word to none, but to the Jews only.
20 А між ними були мужі деякі з Кіпру та з Кіріне́ї, що до Антіохі́ї прийшли, і промовляли й до греків, благові́стячи про Господа Ісуса.
But some of them were men of Cyprus and Cyrene, who, when they were entered into Antioch, spoke also to the Greeks, preaching the Lord Jesus.
21 І Господня рука була з ними; і велике число їх увірувало, і навернулось до Господа!
And the hand of the Lord was with them: and a great number believing, were converted to the Lord.
22 І вістка про них досягла́ до вух єрусали́мської Церкви, і до Антіохі́ї послали Варнаву.
And the tidings came to the ears of the church that was at Jerusalem, touching these things: and they sent Barnabas as far as Antioch.
23 А він, як прийшов і благодать Божу побачив, звеселився, і всіх став просити, щоб серцем рішучим трималися Господа.
Who, when he was come, and had seen the grace of God, rejoiced: and he exhorted them all with purpose of heart to continue in the Lord.
24 Бо він добрий був муж, повний Духа Святого та віри. І прилучилось багато наро́ду до Господа!
For he was a good man, and full of the Holy Ghost and of faith. And a great multitude was added to the Lord.
25 Після того подався Варна́ва до Та́рсу, щоб Са́вла шукати.
And Barnabas went to Tarsus to seek Saul: whom, when he had found, he brought to Antioch.
26 А знайшовши, привів в Антіохі́ю. І збирались у Церкві вони цілий рік, і навчали багато народу, і в Антіохі́ї найперш християнами на́звано учнів.
And they conversed there in the church a whole year; and they taught a great multitude, so that at Antioch the disciples were first named Christians.
27 Прибули́ ж тими днями пророки від Єрусалиму до Антіохі́ї.
And in these days there came prophets from Jerusalem to Antioch:
28 І встав один з них, на йме́ння Ага́в, і Духом прорік, що голод великий у ці́лому світі настане, як за Кла́вдія був.
And one of them named Agabus, rising up, signified by the Spirit, that there should be a great famine over the whole world, which came to pass under Claudius.
29 Тоді учні, усякий із своєї спроможности, постановили послати допомогу братам, що в Юдеї жили.
And the disciples, every man according to his ability, purposed to send relief to the brethren who dwelt in Judea:
30 Що й зробили, через руки Варнави та Са́вла, пославши до старших.
Which also they did, sending it to the ancients, by the hands of Barnabas and Saul.
