2 Самуїлова 22
1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
Ook heeft David tot Jahweh de woorden van dit lied gericht, toen Jahweh hem verlost had uit de hand van al zijn vijanden en ook uit de hand van Saul.
2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
En hij sprak:
3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
Jahweh, mijn toevlucht, mijn burcht en mijn veste; Mijn God, mijn rots, waarop ik kan schuilen. Mijn schild, de hoorn van mijn heil, mijn schutse en mijn toevlucht, Mijn redder heeft mij uit de verdrukking verlost.
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Ik roep: Geprezen zij Jahweh! En ben van mijn vijand verlost.
5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
De branding van de dood had mij al gegrepen, De golven van de onderwereld sloegen over mij heen;
De strikken van het dodenrijk hielden mij vast, De klemmen van de dood lagen voor mij gereed: (Sheol h7585)
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
Maar ik riep tot Jahweh in mijn nood, En tot God verhief ik mijn stem. En Hij hoorde mijn stem in zijn vorstelijke woning, Mijn hulpgeroep drong door tot zijn oren:
8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
Daar schudde en beefde de aarde, Rilden en dreunden de fundamenten des hemels; Want Hij was in woede ontstoken.
9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
Rook steeg op uit zijn neus, Verslindend vuur spoot uit zijn mond, En gloeiende kolen spatten er uit.
10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
Hij boog de hemel, en daalde neer, Grauwe wolken onder zijn voeten.
11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
Hij besteeg den cherub en vloog in het rond, Zwevend op de windewieken.
12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
Hij sloeg de duisternis als een dek om zich heen, Donkere nevels, dreigende wolken waren zijn tent.
13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
En door de gloed, die voor Hem uitging, Braakten zijn wolken vurige kolen.
14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
En in de hemel donderde Jahweh, Verhief de Allerhoogste zijn stem;
15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
Hij schoot zijn pijlen en strooide ze rond, Slingerde bliksems en joeg ze uiteen:
16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
Open lag de bedding der zee, Het fundament van de aarde kwam bloot; Door het dreigen van Jahweh, Door het snuivend gebries van zijn neus.
17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
Van boven boog Hij Zich neer, greep mij vast, En trok mij weg uit de onstuimige wateren;
18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
Hij verloste mij van mijn grimmigen vijand En van mijn haters, want ze waren te machtig.
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
Ze waren uitgetrokken op de dag van mijn rampspoed, Maar Jahweh was mijn beschermer;
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
Hij beveiligde mij, En bracht mij redding, omdat Hij mij liefhad.
21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
Toen werd mijn gerechtigheid door Jahweh beloond, Mijn reinheid van handen vergolden:
22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
Want ik had de wegen van Jahweh bewandeld, Niet gezondigd tegen mijn God;
23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
Ik had al zijn geboden voor ogen gehouden, Niet zijn wetten ontweken;
24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
Ik was voor Hem zonder smet, Had mij zuiver van zonde bewaard.
25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
Daarom werd mijn gerechtigheid door Jahweh beloond, En mijn reinheid in zijn ogen.
26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
Want voor getrouwen toont Gij U trouw, Voor rechtschapenen rechtschapen,
27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
Rein voor den reine, Maar voor de listigaards listig;
28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
Want Gij redt het deemoedige volk, Maar vernedert hovaardige blikken.
29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
Gij zijt, o Jahweh, mijn lamp, Mijn God, die licht in mijn duisternis straalt;
30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
Met U durf ik de stormloop beginnen, Met mijn God de wallen bespringen.
31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
God! Volmaakt zijn Zijn wegen, Jahweh’s woord is gelouterd. Hij is voor allen een schild, Die vluchten tot Hem.
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
Wie toch is God, dan Jahweh alleen; Wie een rots, dan alleen onze God!
33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
God! Hij omgordt mij met kracht, En baant mij een veilige weg;
34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
Hij maakt mijn voeten vlug als hinden, En doet mij de hoogste toppen beklimmen;
35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
Hij oefent mijn handen ten strijde, Mijn armen tot het spannen van de koperen boog.
36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
Zo hebt Gij mij het schild van uw heil gereikt; Uw goedheid maakte mij groot.
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Gij hebt een weg voor mijn stappen gebaand, En mijn voeten wankelden niet.
38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
Ik vervolgde mijn vijanden, haalde ze in, En keerde niet terug, eer ik ze had verslagen.
39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
Ik heb ze verslagen, verpletterd, zodat ze niet opstaan, Maar onder mijn voet blijven liggen.
40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Gij hebt mij met kracht omgord tot de strijd, Mijn tegenstanders voor mij doen bukken;
41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
Gij liet mij de rug van mijn vijanden zien. Mijn haters heb ik verdelgd.
42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
Nu huilen ze, maar niemand helpt: Tot Jahweh zelfs, maar Hij antwoordt hun niet;
43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
Ik vermaal ze als stof der aarde, Vertrap en vertreed ze als slijk op de straten.
44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
Gij hebt mij gered uit de strijd met de volkeren. En mij aan het hoofd van de naties gesteld: Volkeren, die ik niet kende, werden mij dienstbaar,
45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
Vreemden brachten mij hulde; Nauwelijks hadden ze van mij gehoord, Of ze gehoorzaamden mij;
46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
Anderen lagen uitgeput neer, En kropen sidderend uit hun burchten.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
Leve Jahweh! Gezegend mijn Rots; Hoogverheven de God, de Rots van mijn heil!
48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
Gij hebt mij gewroken, o God, Volkeren aan mij onderworpen;
49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
Mij van mijn grimmigen vijand verlost, Zege over mijn bestrijders verleend, mij van geweldenaars bevrijd.
50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
Daarom wil ik U prijzen, o Jahweh, Uw naam verheerlijken onder de volken!
51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
Machtige hulp verleent Hij zijn koning, En genade aan zijn Gezalfde, Aan David en zijn geslacht Voor altijd!
