До римлян 11
1 Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх? Нехай не буде! Бо й я Ізраїльтянин, із насіння Авраамового, із роду Беняминового.
I say, then, Has God rejected his people? It can not be. For I am an Israelite, of the posterity of Abraham, of the tribe of Benjamin.
2 Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав. Хиба не відаєте, що про Ілию глаголе писаннє? як він обертаєть ся до Бога проти Їзраїля глаголючи:
God has not rejected his people whom he foreknew. Know you not what the scripture says, in regard to Elijah? how he intercedes with God against Israel, saying:
3 Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали; я зоставсь один, і шукають души моєї.
Lord, they have killed thy prophets, and digged down thy altars, and I am left alone, and they seek: my life.
4 Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом.
But what says the answer of God to him? I have reserved for myself seven thousand men, who have not bowed the knee to Baal.
5 Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодаті.
Thus, then, at the present time also, there is a remnant according to the election of grace.
6 Коли ж по благодаті, то не по дїлам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по ділам, то більш нема благодаті; ато дїло не було б уже більш дїлом.
And if the election is by grace, it is no longer by works; otherwise grace is no longer grace.
7 Що ж? чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли,
What then? Israel has not obtained that which he seeks; but the chosen have obtained it, and the rest have been hardened to this day,
8 (яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня.
as it is written: God has given them a spirit of stupor, eyes with which they can not see, and ears with which they can not hear.
9 І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм.
And David says: Let their table become a trap, and a net, and a snare, and a recompense to them;
10 Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий.
let their eyes be darkened, so that they may not see, and let them bow down their back always.
11 Глаголю й питаю теперь: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсїди) упали? Нехай не буде! їх-то упадком і спасеннє поганам, щоб завдати їм зависти.
I say, then, Have they stumbled, in order that they may fall? It can not be. But rather, through their fall, salvation has come to the Gentiles, to excite them to jealousy.
12 Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх?
Now, if their fall be the riches of the world, and their loss be the riches of the Gentiles, how much more shall their full acceptance be the riches of the world?
13 Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю,
For I speak to you, Gentiles; inasmuch as I am the apostle of the Gentiles, I do honor to my ministry,
14 чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них.
if, by any means, I may excite to jealousy those who are my flesh, and save some of them.
15 Коли бо відкинуттє їх примиреннє сьвітові, що ж (буде) прийняттє, коли не життє з мертвих?
For, if the casting away of them be the reconciling of the world, what shall the reception of them be, but life from the dead?
16 Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й віттє.
Now, if the first fruit is holy, the mass is holy also: and if the root is holy, the branches are holy also.
17 Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси,
And if some of the branches were broken off, and you, being a wild olive, have been grafted in among them, and partake with them of the root and fatness of the olive,
18 то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе.
boast not against the branches; but if you boast, boast not that you bear the root, but that the root bears you.
19 Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся.
You will say then: The branches were broken off, that I might be grafted in.
20 Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся.
Well; on account of unbelief they were broken off; but you stand by faith. Be not high-minded, but fear.
21 Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить.
For if God spared not the natural branches, take heed, lest he spare not you.
22 Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий.
Behold, then, the goodness and severity of God: toward them that fell; severity; but toward you, goodness, if you continue in his goodness; otherwise, you also shall be cut off.
23 І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищепляться; здолїе бо Бог знов прищепити їх.
And they, also, if they continue not in unbelief, shall be grafted in: for God is able to graft them in again.
24 Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природі, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природі прищеплять ся до своєї сливини.
For if you were cut out from an olive-tree that is wild by nature, and were grafted, against nature, into a good olive, how much more shall these, which are the natural branches, be grafted into their own olive?
25 Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде.
For I do not wish you, brethren, to be ignorant of this mystery―lest you be wise in your own conceit―that blindness has happened to Israel in part, till the full number of the Gentiles shall have come in.
26 І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожже від Якова;
And so all Israel shall be saved, as it is written: There shall come out of Zion the Deliverer, and he shall turn away ungodliness from Jacob.
27 і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх.
And this is my covenant with them, when I shall take away their sins.
28 По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв.
As it respects the gospel, they are enemies of God for your sakes; but as it respects their election, they are beloved for the fathers sakes:
29 Бо в даруваннях і покликанню Бог не каєть ся.
for God’s gifts and calling are irrevocable.
30 Бо, як і ви колись противились Богові, тепер же помилувані через непокору сих,
For as you formerly did not believe God, but now have obtained mercy through their unbelief;
31 так і сї тепер противились, щоб через ваше помилуваннє і їх помилувано.
so, also, these have not now believed, that through the mercy shown to you, they also may obtain mercy.
For God has delivered them all over to unbelief, that he may have mercy on them all. (eleēsē g1653)
33 О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не досліджені дороги Його!
O the depth of the riches, both of the wisdom and of the knowledge of God! How unsearchable are his judgments, and his ways past finding out!
34 Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був?
For who has known the mind of the Lord? Or, who has been his counsellor?
35 або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому?
Or, who has first given to him, and received from him a recompense?
