Від Матвія 22
1 І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:
And Jesus responding, again spoke to them in parables, saying,
2 Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;
The kingdom of the heavens is like a king-man, who made a marriage for his son.
3 і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.
And he sent his servants to invite those who had been called to the marriage: and they were not willing to come.
4 Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідіть на весїллє.
And again he sent other servants, saying; Speak to those who have been called, Behold, I have prepared my dinner: my oxen and my fatling are slain, and all things are ready: come to the marriage.
5 Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;
And they being careless, went away, one to his farm, and another to his merchandise:
6 а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
but the rest, taking his servants, insulted, and slew them.
7 Цар же, почувши, прогнівив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
And the king was angry; and sending his armies, he destroyed those murderers, and burnt up their cities.
8 Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
Then he says to his servants, The wedding is ready, but those having been invited were not worthy.
9 Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
Go ye therefore to crossings of the roads, and so many as you may find, invite to the marriage.
10 І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.
And those servants having gone out into the ways, led in all whom they found, both bad and good: and the wedding was filled with guests.
11 Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїлню одежу;
And the king having come in to look upon the guests, saw there a man not having on a wedding-garment.
12 і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїлньої одежі? Він же мовчав,
And he says to him, Comrade, how did you come in hither, not having the wedding-garment? And he was silent.
13 Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.
Then the king said to the servants, Having bound him feet and hands, cast him into the darkness which is without; and there shall be weeping and gnashing of the teeth.
14 Багато бо званих, мало ж вибраних.
For many are called, but few elected.
15 Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
Then the Pharisees going forth, took counsel how they might ensnare Him in His speech.
16 І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий вси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.
And they send to Him their own disciples along with the Herodians, saying, Teacher, we know that thou art true, and that thou art teaching the way of God in truth, and there is not a care to thee for any one; for thou dost not look into the face of men.
17 Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?
Then tell us, what seems good to thee? is it lawful to give tribute to Caesar, or not?
18 Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокутуєте, лицеміри?
And Jesus knowing their wickedness, said, Why tempt ye me, O ye hypocrites?
19 Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.
Show me the tribute money: and they brought Him a denarion.
20 І рече до них: Чиє обличче се й надпись?
And He says to them, Whose is this image and superscription?
21 Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
They say to Him, Caesar's. Then He says to them, Therefore render Caesar the things which are Caesar's; and unto God the things which are God's.
22 І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.
And hearing they are astonished, and leaving Him, they went away.
23 Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,
On that day the Sadducees came to Him, saying, there is no resurrection: and asked Him,
24 говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.
saying, Teacher, Moses said, If any man may die, not having children, his brother shall marry his wife, and raise up seed to his brother.
25 Було ж у нас сім братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши васїння, покинув жінку свою братові своєму;
But there were among us seven brothers: the first marrying died, and having no seed left his wife to his brother.
26 так само й другий брат, і третїй аж до семого.
Likewise also, the second, and third, even unto seven.
27 Опісля ж усїх умерла й жінка.
And last of all the woman also died.
28 Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.
Therefore in the resurrection, of which one of the seven shall she be the wife? for they all had her.
29 Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання анї сили Божої.
and Jesus responding said to them, You err, not knowing the Scriptures, nor the power of God.
30 Бо в воскресенню не женять ся нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
For in the resurrection they neither marry nor are given in marriage, but they are as angels of God in heaven:
31 Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
concerning the resurrection of the dead, have you not read that which was spoken to you by God, saying,
32 Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
I am the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob? God is not the God of the dead, but of the living.
33 І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.
And the multitudes hearing, were delighted with His teaching.
34 Фарисеї ж, почувши, що Вів примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
And the Pharisees, hearing that He silenced the Sadducees, gathered themselves together.
35 І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
And one of them, a theologian, tempting Him, asked Him also, saying,
36 Учителю, котора заповідь велика в законі?
Teacher, what is the great commandment in the law?
37 Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
And He said to him; Thou shalt love the Lord thy God with all thy heart, and with all thy soul, and with all thy mind.
38 Се перва й велика заповідь.
This is the first and great commandment.
39 Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
And the second is like unto it, Thou shalt love thy neighbor as thyself.
40 На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.
On these two commandments hang all the law, and the prophets.
41 Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,
And the Pharisees being assembled, Jesus asked them,
42 глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
saying, What seems to you concerning the Christ? whose son is He? They say to Him, Of David.
43 Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:
He says to them, How then does David in the Spirit call Him Lord, saying,
44 Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?
The Lord said to my Lord, Sit thou on my right hand, until I may make thine enemies the footstool of thy feet?
45 Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
Then if David calls Him Lord, how is He his son?
46 І нїхто не з'умів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його ніколи.
And no one was able to respond a word to Him, neither did any one from that day dare to ask Him anything more.
